0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 09:00 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

ОПОЗИЦІЯ «СВОЄ/ЧУЖЕ» У ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ (ID:610375)

Тип роботи: магістерська
Дисципліна:Філологія
Сторінок: 118
Рік виконання: 2021
Вартість: 3000
Купити цю роботу
Зміст
ЗМІСТ ВСТУП………………………………………………………………………………3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОПОЗИЦІЇ «СВОГО/ЧУЖОГО» ТА ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ …………………….9 1.1. Чужерідність в контексті гуманітарного знання……………………………..9 1.2. Основні аспекти категорії «свого/чужого» як універсальної бінарної опозиції……………………………………………………………………………16 1.3. Когнітивний підхід до дослідження опозиції «свій/чужий»………………..20 1.4. Дослідження опозиції «свій/чужий» як комунікативної категорії………….22 1.5. Специфіка та функції політичного дискурсу………………………………...30 1.6. Політичний дискурс як простір експлікації опозиції «свій/чужий»………..40 Висновки до розділу 1……………………………………………………………...51 РОЗДІЛ 2. ДИСКУРСИВНО-СЕМІОТИЧНІ ТЕХНІКИ КОНСТРУЮВАННЯ ОПОЗИЦІЇ «СВОГО/ЧУЖОГО У ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ…………………………………………………………………………54 2.1. Лінгвокомунікативна модель конструювання опозиції «своє/чуже» в монокультурній перспективі……………………………………………………….54 2.2. Лінгвокомунікативна модель конструювання опозиції «своє/чуже» в міжкультурній перспективі………………………………………………………...77 Висновки до розділу 2……………………………………………………………...94 ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ………………………………………………………….97 СПИСОК БІБЛІОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...103
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
МОЇ КОНТАКТИ +380958507539 (Viber | Telegram) Дослідження дискурсивно-семіотичного простору політичної комунікації в контексті сучасності є одним з найактуальніших і затребуваних напрямів як в рамках теорії дискурсу в цілому, так і в аспектах прикладного призначення отриманих результатів, оскільки для ефективної міжкультурної взаємодії необхідно враховувати дискурсивні техніки, що залучаються для формування стратегічних державних поглядів і відносин. Дуальні відносини «ми – вони», «свій – чужий» притаманні навіть самим примітивним суспільствам і є одними з фундаментальних протиставлень, що існують в примітивній або донауковій свідомості. В сучасному світі опозиція «своє/чуже», яка є основою категорій «притаманності» і «чужості», також не втрачає своєї актуальності і проявляється в найрізноманітніших сферах соціокультурного життя. У руслі когнітивної науки були розроблені і описані такі структури уявлень знань, як категорії, концепти, схеми, фрейми, сценарії, гештальти, моделі та ін. У цьому ряді утворень виділяється і семантична опозиція «свій/чужий», онтологічна сутність якої визначається різними лінгвістами як категорія (семантична, понятійна, лінгвокультурологічна, комунікативна, імпліцитна), категоріальний комплекс, концепт, концептуальна діада, лексико-семантичне поле. Мовознавці сьогодні вирішують питання, пов’язані з внутрішньою організацією даного утворення, семантичною спільністю, характером експлікації і особливостями функціонування. Бінарний концепт «свій/чужий» досліджує М.Л. Петрова на матеріалі журналістики і літератури Росії і Франції на рубежі XX-XXI ст. В рамках дискурсів національно-культурних еліт Росії та Франції вченим було проведено крос-культурне дослідження таких аспектів, як: 1) ставлення до особливостей міської сфери; 2) сприйняття національних традицій; 3) інтерпретація і оцінка зовнішнього вигляду; 4) особливості міжособистісного спілкування. В результаті М.Л. Петрова запропонувала власну інтеркультурну модель ядра російської і французької національно-культурної концептосфер [59]. Концепт «свій/чужий» докладно аналізується Л.А. Кранишевою на матеріалі оповідань про війну [38]. Автор протиставляє дві лінгвокультури – радянську і культуру іншомислення, що має антирадянський характер. Опозиція «свій/чужий», яка відіграє важливу роль у формуванні ціннісної картини світу радянської людини, доповнюється такими характеристиками в обох лінгвокультурах, як «старий – новий» і «майбутнє – минуле», які по-різному репрезентуються в виділених лінгвокультурах [38]. О.Н. Паршина акцентує увагу на концепті «чужий» і розглядає його на прикладі реалізації тактики дистанціювання в політичному дискурсі [57, с. 85-94] (докладніше про реалізацію опозиції «свій/чужий» в політичному дискурсі піде мова в параграфі 1.7. цієї глави). Опозиція «свій/чужий» завдяки її змістовній багатоплановості (участі цілого комплексу концептів: «Мир», «Людина», «Час», «Русь, русичі», «Мова», «Жінка», «Чоловік», «Рід», «Дім», «Друг» і ін.) визначається М.Л. Лаптєвою як концептосфера, що відноситься до культурно-значущого фрагменту картини світу, що відбивається свідомістю [41]. На наш погляд, опозиція «свій/чужий», як і будь-який лінгвокультурний концепт, в основі якого лежить освоєння світу через контрадикторності сприйняття буття і дуальність категоризації навколишньої дійсності, може трактуватися як концептуальна діада. Згідно Ю.А. Храмової, концептуальні діади відображають суперечливі образи, притаманні в контрадикторності соціального положення (багатий – бідний), статусних характеристик (начальник – підлеглий), якостей особистості (добрий – злий) і ін., що базуються на зіткненні громадських та індивідуальних інтересів, протиставленні емоційного і раціонального почав і ін. [86]. Концептуальна діада «свій – чужий», як уже згадувалося, ґрунтується на бінарній як принципі оціночної кваліфікації світу, що виражається в амбівалентній оцінці. Виходячи з визначення концептуальної діади як єдності, утвореної двома роздільними членами, зокрема, концептами «свій» і «чужий», представляється логічним під концептуальної діадою «свій – чужий» розуміти єдність, утворене двома концептами, тобто суму концепту «свій» і концепту «Чужий», що має на увазі не тільки жорстку опозицію між його компонентами, а відносини іншого порядку – перетин, симетрію, гармонію і взаємодію.