Зразок роботи
Актуальність теми. У своїй творчості Ірина Вільде велику увагу приділяла художній ідентифікації жіночого досвіду, його деталізованій презентації та відстоюванню права на існування. Поняття жіночого досвіду як вартісного та перспективного знання притаманне всім критикам феміністичної орієнтації. Ірина Вільде була знайома із феміністичними ідеями західноукраїнських жінок-письменниць, зокрема О. Кобилянської, Н. Королеви та інших. Стверджуючи жіночу прозу як частину фемінної культури, письменниця у своїх програмних матеріалах ставить завданням артикулювати і нові культурно-методологічні принципи.
Непересічна особистість відомої української письменниці Ірини Вільде теж спонукає дослідників до збору, відтворення та збереження її письменницької спадщини, адже вона залишила великий літературний доробок у художньому, публіцистичному та критичному жанрах, донині розпорошений по різних виданнях (часописах, газетах, художніх збірниках), які вже давно стали бібліографічною рідкістю. Значним є її епістолярій, представлений здебільшого в архівних фондах, який чекає на свого дослідника. Творчість письменниці надзвичайно актуальна й сьогодні, вона є невичерпним джерелом для сучасних наукових досліджень у галузі літературознавства, мовознавства, історії, суспільствознавства, літературних інспірацій.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Великий за обсягом матеріал для бібліографування творчого доробку письменниці дають нам сучасні дослідники, що займаються як безпосереднім вивченням творчості І. Вільде. Неодноразово до огляду творчості Ірини Вільде зверталися науковці В. Агеєва, С. Андрусів, Ю. Бабенко, О. Баган, А. Бойко, В. Ґабор, Є. Маланюк, Н. Мафтин, С. Микуш, В. Перцева, В. Працьовитий, Л. Тарнашинська, О. Харлан, Я. Янів та ін.), якімали змогу розглянути першоджерела, засади й особливості гендерної концепції письменниці. Наприклад, літературознавець, культуролог, літературний критик Стефанія Андрусів у монографії «Модус національної ідентичності: львівський текст 30-х рр. ХХ ст.», текстуально аналізуючи західноукраїнську літературу 30-х рр. під кутом зору збереження національної ідентичності, розглядає ранню творчість письменниці, зокрема повісті «Метелики на шпильках», «Химерне серце», новели «Щастя», «Одного весняного вечора» та ін. Київська дослідниця Віра Агеєва у книзі «Жіночий простір: феміністичний дискурс українського модернізму» звертається до творчості І. Вільде («Метелики на шпильках», «Сестри Річинські»), досліджуючи процеси модернізації української літератури XX ст. Разом з цим, потребує поглибленного дослідження питання специфіки функціонування образу жінки у творчості письменниці.
Мета дослідження – дослідження специфіка функціонування образу жінки у творчості Ірини Вільде (на матеріалі трилогії «Метелики на шпильках»).
Реалізація поставленої мети зумовила потребу у розв’язанні таких завдань дослідження:
дослідити жіночу прозу доби Ірини Вільде;
розглянути місце доробку Ірини Вільде, зокрема трилогії «Метелики на шпильках», в українській фемінній прозі;
дослідити історіографію питання феміністичної літератури в 20 ст;
розглянути проблематику твору Ірини Вільде (через проблематику розкрити образи жінок у трилогії).
простежити процес становлення жінки у трилогії «Метелики на шпильках» (хронотоп доби).
виявити специфіку реалізації сенсу трилогії;
розкрити ідейно-смисловий рівень трилогії.
розкрити психологізм письменниці у відтворенні «світу жіночого серця».
розкрити особистий хронотоп Дарки: підліток-студентка-жінка.
Об’єктом дослідження є образ жінки у літературі в ХХ ст.
Предметом дослідження є фемінна проза Ірини Вільде.
Теоретичною і методологічною основою дослідження стали монографії, наукові статті вітчизняних і зарубіжних вчених з різнобічних питань дослідження образу жінки у творчості Ірини Вільде.
У роботі використано як загальнонаукові, так і спеціальні методи досліджень. Такі як: методи наукової абстракції, аналізу та синтезу; систематизації та узагальнення опрацювання спеціальної наукової літератури, основних теоретичних праць, ресурсів Інтернет щодо окремих теоретичних положень теми роботи; історико-генетичний метод (застосовується для визначення й аналітики образу жінки у творах); культурно-історичний метод (при аналізі українського фемінизму у літературі); метод інтертекстуальності (встановлення «каркасу» для порівняння подібних текстів, мотивів, образів); описовий (процес становлення жінки у трилогії «Метелики на шпильках»); психоаналічний метод (вираження підсвідомих імпульсів автора через внутрішній світ головного героя); рецептивноестетичний метод (зосередження на зображально-виражальних художній засобах твору, які розкривають авторський задум); біографічний метод - спосіб вивчення літератури на підставі виявлення її зв'язку з біографією романтиків, яка розглядається як визначальний чинник художньої творчості формальний (для з’ясування композиційних особливостей твору).
Структура дипломної роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.
Магістр