Зразок роботи
Картина світу – це продукт життєвого досвіду людини, плід її сприйняття, фантазій, мисленнєвих процесів і перетворювальної діяльності. Людина зі своїми почуттями, переживаннями, розумовою діяльністю, невіддільною від мовної діяльності, як засобу організації інформації про навколишній світ – є крихітним Всесвітом. Цілком зрозуміло, що феномен світу, пізнаного через мову, постає для людини передусім таким, якою постає для неї її мова. Звичайно ж, людина тут виступає узагальненим суб’єктом, бо індивідуальні продукти пізнання дійсності через свідомість і мислення підтримуються колективними зусиллями, перевіряються, зрештою, колективним досвідом [17, с. 60].
Спроби побудови картини світу здійснювалися у руслі міфологічних і філософських досліджень, але предметом вивчення у лінгвістиці термін став лише в XX-му столітті. У мовознавстві, за словами науковців, настав час «мовної картини світу», дослідженнями якої цікавляться представники різних галузей науки: філософії, психології, культурології, когнітології, гносеології, етнолінгвістики, лінгвістичної філософії тощо.
У лінгвістиці при дослідженні тих чи інших мовних явищ поступово відновлюють продуктивні антропоцентричні підходи. Вони формують термінологічне поняття мовна картина світу. Активний розвиток у вітчизняній лінгвістиці таких напрямків як лінгвокультурологія, когнітивна лінгвістика дозволило вченим досліджувати факти мови й мову в їх зв’язку з духовними національними цінностями народу, його культурою, релігією, психічним складом, світоглядними і ментальними особливостями.
Світобачення, світорозуміння народу, нації віддзеркалюється і закріплюється у мовній картині світу. Наш час пов’язує у єдиний соціально-духовний вузол культуру (цінності життя), історію (долю народу) та націю (історичну особистість народу). Культура трансформує історичний досвід у знаменування цінностей життя, творчості, духу, у символічний лад спілкування, соціальних значень, вірувань та ідеалів, формування світу людини за вимірами блага, правди, краси.
Мовна картина світу є важливим компонентом національної культури, оскільки виступає уособленням чуттєвого відображення, світосприйняття через призму раніше нагромадженого досвіду і його творчого переосмислення.
Мета магістерської роботи – на матеріалі української постмодерністської прози дослідити особливості творення мовної картини світу через аналіз словесних символів-міфологем.
Для досягнення мети сформовано наступні завдання:
1) систематизувати відомі теоретичні розробки поняття мовна та художня картини світу в лінгвістиці;
2) проаналізувати сучасні наукові розвідки та окреслити актуальні аспекти дослідження мови постмодерністських прозаїків;
3) з’ясувати місце жанру фантастичної літератури (фентезі) у контексті постмодерної прози;
4) визначити характерні особливості словесних символів-міфологем;
5) зафіксувати та проаналізувати символи-міфологеми у постмодерністських художніх творах.
Об’єкт дослідження – словесний символ-міфологема як один із фундаментальних фрагментів мовної картини світу.
Предметом аналізу стали лексичні одиниці художніх творів, які розширюють уявлення про мовну картину світу.
Методи дослідження обиралися відповідно до мети та етапів виконання завдань. Вирішення завдань, поставлених у магістерській роботі, вимагало застосування комплексу методів та прийомів сучасного мовознавства. Основний метод дослідження – метод контекстуального аналізу, який дав можливість виявити змістові та естетичні функції ключових слів у художньому тексті. Також використано такі методи: аналіз наукових джерел із теми дослідження; порівняння, узагальнення теоретичних даних; лінгвістичне спостереження та опис мовних явищ, а саме символів-міфологем; метод декодування художнього тексту, зокрема декодування символів у художніх творах.
Матеріалом роботи послугували прозові твори Дари Корній: «Гонихмарник» (2010) «Зворотній бік світла» (2012), «Зворотній бік темряви» (2013).
Магістр