Своєрідність жанру твору «Сковорода» П. Тичини, проблемно-тематична специфіка (ID:907926)

1.1 Новаторство поезії Павла Тичини Павло Тичина збагатив художню скарбницю своїми творами, які виділяються феноменальною правдивістю, щирістю, неповторністю ліризму і досконалістю форми. Для Павла Тичини новаторство є однією з закономірностей розвитку мистецтва. Він розглядає його у діалектичному зв'язку з такими поняттями, як класовість і народність. Для Тичини новаторство пов'язане з традиціями, і він розглядає його як продовження і розвиток передових художніх традицій. Він стверджує, що у мистецтві реалізму новаторство полягає в смілому художньому зображенні життя, що поєднується з використанням і розвитком прогресивних традицій світової культури. Поет Павло Тичина вважав, що основним призначенням митця — новатора є прискорювати рух суспільства до щасливого майбутнього. Він підкреслював, що "новаторство народжується на шляхах служіння суспільству." Таку священну мету завжди втілювала його творчість. Якщо говорити про поезію Павла Тичини, а саме її новаторство, то воно полягає в багатьох аспектах; письменник зробив значний внесок у розвиток української поезії в першій половині 20 століття. Варто виокремити основні риси його поезії, щоб зрозуміти його новаторство. Першою рисою є мовна експериментальність. Павло Тичини часто формував нові слова, які не існували в стандартній українській мові. Він робив це для того, щоб точніше виразити свої думки та почуття. Це додавало його поезії оригінальності та експресивності. Однією з особливостей також є те, що письменник відступав від традиційних синтаксичних структур і конструкцій, щоб створити більш виразні та імпресіоністські вирази. Він свідомо порушував правила синтаксису, щоб викликати певні емоційні реакції у читача. Також П.Тичина активно використовував звукові повтори, асонанси, алітерації та інші звукові прийоми, щоб створити музичність та ритмічність у своїх віршах. Він намагався передати емоції через музичні якості своєї поезії. Тичина включав до своєї поезії нестандартні та рідко вживані слова, які надавали його творам додатковий смисловий шар. Поезія Тичини відзначалась впливом символізму та імпресіонізму, що стали важливими новаторськими рисами його стилю. Варто сказати, що письменник використовував символи та алегорії для передачі почуттів та ідей. Він надавав об'єктам і явищам глибокий символічний сенс. Наприклад, образ сонця, каменя та інших символів збагачували його поезію глибиною і метафоричністю. Його символи часто були не лише літературними прикрасами, але й способом виразити важливі життєві концепції та погляди, тобто у них був наявний філософський підтекст. Щодо імпресіонізму, то відомо, що він передбачає відображення митцем якихось станів, почуттів, переживань. Тичина передавав емоції, настрій через використання яскравих образів та мовних засобів. Також він багато уваги приділяв природі та її впливу на почуття людини. Він створював її ліричні картини, які викликали б яскраві імпресії у читачів.