ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕДАЧІ ВЛАСНИХ НАЗВ В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ АВТОРСЬКИХ КАЗОК (ID:198064)
Зміст
РОБОТУ ЗАХИЩЕНО У 2013 у ТНПУ ім. В. Гнатюка. Робота отримала оцінку "відмінно"
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………..……3
РОЗДІЛ 1. ХУДОЖНІЙ ТЕКСТ І ПРОБЛЕМИ ЙОГО ПЕРЕКЛАДУ…..……7
1.1. Специфіка та проблеми перекладу художнього тексту….………………...7
1.2. Особливості перекладу дитячої літератури ………………….…………...14
1.3. Специфіка відтворення власних назв у авторських казках………………20
РОЗДІЛ 2. СПЕЦИФІКА ВІДТВОРЕННЯ ЖАНРОВИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ АВТОРСЬКОЇ КАЗКИ…………………………………………………………..31
2.1. Жанрові характеристики англомовної авторської казки……………...….31
2.2. Стилістичні особливості авторських казок Роальда Дала…………...…...33
2.3. Стилістичні особливості авторських казок Лаймена Френка Баума….....43
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕДАЧІ ВЛАСНИХ НАЗВ В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ АВТОРСЬКИХ КАЗОК.............................................................49
3.1. Переклад власних назв у казці «Чарлі і шоколадна фабрика».…………..49
3.2. Переклад власних назв у казці «Чарівник країни Оз»… ……...…………65
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...78
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….86
ДОДАТКИ………………………………………………………………………..95
Зразок роботи
С. Влахов та С. Флорін запропонували такі прийоми передачі власних назв у художньому перекладі [15, с. 78]:
1) транскрипція і транслітерація;
2) переклад (заміна).
Способи власне заміни:
1. Неологізм:
а) калька;
б) напівкалька;
в) освоєння;
г) семантичний неологізм.
2. Заміна власних назв.
3. Приблизний переклад:
а) родовидова заміна;
б) функціональний аналог;
в) опис, пояснення, тлумачення.
3. Контекстуальний переклад [15, с. 80].
Власні назви як мовна категорія найважче піддається мовній трансформації, проте її адекватний переклад необхідний для того, щоб читач перекладу зміг відчути ті ж самі емоції, що і читач оригіналу. Переклад власних назв відбувається шляхом транслітерування та транскрибування, дескриптивного перекладу, калькування та транспозиції [22, с. 96-103]. За стверджуванням В. С. Виноградова: «власні назви, як правило транскрибуються або транслітеруються» [13, с. 149].
В основному більша частина власних назв передається способом транскрипції. Хоча власна назва має ідентифікувати предмет в будь-якій ситуації і будь-якому мовному колективі, вона в переважній більшості випадків має національно-мовну приналежність [15, с. 82].
Тому можна сказати, що власна назва – це завжди реалія. У мові вона дійсно називає існуючий або вигаданий об’єкт, особу чи місце, єдині та неповторні у своєму роді. Іноді у таких назвах міститься інформація про певну локальну приналежність автора твору. Саме транскрибовані власні назви зберігають свою національну своєрідність у повній мірі, адже їх звукова оболонка залишається незмінною.
Інші роботи з даної категорії:
