Зразок роботи
ВСТУП
У процесі перекладу відбувається взаємодія двох лінгвальних культур. Відомим є факт, що переклад – лише часткова передача смислу вихідного повідомлення, що обумовлено асиметрією мовних картин світу і особливостями власне лінгвістичних систем кожної мови.
Переклад конструкцій пасивного стану означає здійснення необхідного вибору між відповідностями різних типів речень, їх структури й членування. При перекладі англійських художніх текстів українською мовою частіше доводиться спостерігати розходження між граматичними формами і синтаксичними конструкціями цих мов, ніж їх подібність. Крім того, необхідно враховувати, що навіть при зовнішній, формальній подібності конструкцій і форм, їх стилістичне значення у різних мовах може бути різним. Результатом зазначених вище фактів є наявність різноманітних перекладацьких трансформацій у перекладах, де присутні граматичні конструкції пасивного стану.
У руслі теорії практики та перекладу української та англійської мов особливої актуальності набуває вивчення прийомів перекладу особливих граматичних та синтаксичних конструкцій цих неспоріднених мов. Зважаючи на те, що вживання конструкцій пасивного стану в англійській мові посідає значне місце під час побудови речень, а в українській мові пасивний стан англійського типу майже не вживається через неспроможність таких частин мови як дієслово та додаток на базі англійської граматики будувати речення, які б не виглядали «штучними», переклад таких конструкцій є актуальним об’єктом вивчення.
Дослідженням категорії пасивності займались Г. Гнатюк, В. Карабан, О. Клименко, І. Корунець, Л. Медведєва, М. Апполова, А. Бєлова, Л. Бєляєва, І.Зражевська, Я. Рецкер, В. Храковський та інші дослідники. Однак, на сьогоднішній день можна констатувати недостатність вивчення граматичних особливостей перекладу пасивних конструкцій українською мовою англомовного художнього дискурсу, чим і зумовлена актуальність дослідження обраної проблеми, а також вимогами до перекладу художнього тексту, коли йдеться про передачу не лише змісту оригіналу, а й про оптимальне відтворення стилістичних і прагматичних характеристик тексту.
Метою дослідження є аналіз граматичних трансформацій при перекладі українською мовою англійських художніх текстів. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання ряду завдань:
- систематизувати існуючі погляди на процес перекладу;
- розкрити зміст понять «еквівалентність» та «адекватність» як основні ознаки перекладу;
- охарактеризувати перекладацькі трансформації;
- виявити особливості перекладу українською мовою англійських пасивних конструкцій у художньому тексті.
Об’єктом дослідження стала категорія пасивного стану (Passive Voice) англійської мови як граматична конструкція. Предмет дослідження – перекладацькі трансформації при перекладі українською мовою пасивних конструкцій у художньому тексті.
Матеріалом для дослідження став текст роману С.Моема «Театр» (“Theatre” S.Maugham).
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження став комплексний теоретико-методологічний інструментарій. У процесі роботи використовувалися загальнонаукові методи дослідження: аналіз теоретичних джерел, порівняння і синтез підходів до розуміння процесу перекладу. Метод міжмовного порівняльного аналізу та контекстуального аналізу використовується для аналізу перекладацьких трансформацій при перекладі художнього тексту.
Наукова новизна даного дослідження полягає у спробі аналізу можливих перекладацьких трансформацій при перекладі пасивних конструкцій в англомовному художньому тексті.
Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що основні питання, узагальнення й висновки роботи поглиблюють наші уявлення про переклад конструкцій пасивного стану.
Практичне значення дослідження полягає у тому, що його теоретичний матеріал, а також виявлені в ході роботи перекладацькі трансформації можуть бути використані в курсах порівняльної лінгвістики, загальної теорії перекладу, методології усного перекладу, а також у практиці усного і писемного перекладу англомовних художніх текстів.
Робота чітко структурована. Відповідно до поставленої мети та визначених завдань курсова складається зі вступу, двох розділів, коротких висновків до кожного розділу, загальних висновків та списку бібліографічних джерел.
ВИСНОВКИ
На основі проведеного дослідження можна зробити певні висновки та узагальнення.
Залежно від поглядів дослідників, їхніх цілей та належності до відповідної лінгвістичної школи, переклад визначається як процес опису за допомогою мови перекладу денотатів, описаних мовою оригіналу; перетворення структури мовленнєвого твору, у результаті якого, при збереженні незмінним плану змісту, змінюється план вираження – одна мова замінюється іншою; перетворення одиниць і структур вихідної мови на одиниці та структури мови перекладу; розкриття сутності еквівалентних відношень між змістом оригіналу та перекладу.
Багатоплановість процесу перекладу є причиною появи численних теорій процесу перекладу. Найбільш поширеними на сьогодні є ситуативна, семантична, комунікативна, інформативна і трансформаційна моделі перекладу.
У ситуативній моделі переклад розглядається як процес заміни матеріальних знаків денотатів (тобто слів) однієї мови знаками іншої мови, що співвідносяться з такими ж денотатами. У разі відсутності будь-якого денотата в суспільстві, яке обслуговує мова перекладу, для збереження значення тексту, що перекладається, і правильного відтворення ситуації застосовуються прийоми компенсації. Семантична модель процесу перекладу будується з урахуванням компонентного аналізу змістових одиниць мови і наявності регулярних міжмовних відповідностей. Комунікативна модель процесу перекладу розглядає переклад як акт двомовної комунікації, у якому є повідомлення, його відправник і одержувач, код (мова) і канал зв'язку (писемна або усна мова). Трансформаційна модель включає три стадії перекладу: аналіз, перенесення і реконструювання. На стадії аналізу оригінальний текст розщеплюється у свідомості перекладача на ядерні структури. На стадії перенесення відбувається заміщення ядерних структур мови оригіналу еквівалентними структурами мови перекладу, які на стадії реконструювання перетворяться на текст перекладу, відповідний оригіналу. У межах цієї моделі переклад трактується як перетворення тексту оригіналу на текст мовою перекладу. Інформативна модель враховує інтелектуальні характеристики автора і перекладача тексту, своєрідність культур і світогляду, а також ситуативні і комунікативні умови породження тексту оригіналу.
Переклад – по суті заміна текстового матеріалу однієї мові (мови оригіналу) еквівалентним текстовим матеріалом іншої мови (мови перекладу), головною метою будь-якого перекладу є досягнення адекватності. Адекватність – це вичерпна передача смислового змісту оригіналу і повна функціонально-стилістична відповідність йому. Переклад тексту можна вважати адекватним, якщо хоча б одна з двох умов збережена: правильно перекладені усі терміни та їх сполучення; переклад є зрозумілим для спеціаліста і в нього немає до перекладача ніяких питань і зауважень.
Еквівалентність текстів оригіналу та перекладу в перекладознавстві розглядається:
- як збалансоване співвідношення двох найбільш важливих характеристик текстів оригіналу й перекладу: повноти й точності змісту, що передається;
- як збереження відносної рівності змістової, смислової, семантичної, стилістичної та функціонально-комунікативної інформації оригіналу та перекладу.
У перекладознавстві розрізнюють теоретично можливу й оптимальну еквівалентність.
Еквівалентність перекладу є головною ознакою й умовою його існування. Проблема встановлення еквівалентності текстів оригіналу та перекладу завжди залишиться дискусійною та відкритою для розгляду, адже, здійснюючи переклад, перекладач свідомо чи несвідомо залучає до тексту власне розуміння оригіналу й установлює баланс співвідношення двох мов і культур.
Основне завдання перекладача при досягненні адекватності – вміло застосовувати різні перекладацькі трансформації для того, щоб текст перекладу як можна більш точно передавав всю інформацію, укладену в тексті оригіналу. Трансформація – основа більшості прийомів перекладу, яка полягає в зміні формальних (лексичні або граматичні трансформації) або семантичних компонентів вихідного тексту при збереженні інформації, призначеної для передачі.
Предметом нашого вивчення було досягнення еквівалентності при перекладі пасивних конструкцій англійської мови. В англійській мові пасивні конструкції зустрічаються набагато частіше, ніж в українській. Пасивний стан вживається у реченні тоді, коли в центрі уваги співрозмовників є особа або предмет, на які спрямована дія.
Аналіз тексту “Theatre” С.Моема засвідчив, що пасивній конструкції в англійській мові надається перевага, коли неможливо або небажано вказувати виконавця дії, коли потрібно поставити логічний наголос на об'єкті, а не на суб'єкті дії, коли потрібно зберегти цілісність якогось члена речення у контексті.
При перекладі українською мовою можна або зберегти пасивну форму, або замінити її активною.
При перекладі англійських пасивних конструкцій найбільш зручним способом збереження пасивної структури є переклад за допомогою сполученням дієслова бути з дієприкметником пасивного стану минулого часу. Таких прикладів виявлено найбільшу кількість при аналізі тексту С.Моема.
При заміні пасивних конструкцій активними у перекладі, як показав аналіз тексту, присутні різноманітні перекладацькі трансформації, необхідність використання яких зумовлена особливостями граматичних структур мови оригіналу і мови перекладу, а також прагненням перекладача передати стилістичні особливості та прагматичний зміст тексту оригіналу.
Магістр