Технологія виробництва пробіотичних препаратів на основі дріжджів (ID:1076672)

ВСТУП Протягом 20-го століття пробіотики були визнані та використовувалися як корисні живі мікроорганізми лише для здоров’я людини та тварин . Через кілька років концепція пробіотиків була розширена та застосована для росту та захисту рослин, удобрення ґрунту та очищення. Зараз пробіотики вважаються біоінструментом, який пропонує численні потенційні рішення для покращення життя людини для харчової безпеки, профілактики захворювань та захисту навколишнього середовища. Окрім високих функціональних інтересів, пробіотики також користуються матеріальним статусом природних, безпечних або «загальновизнаних безпечними» (GRAS) і «кваліфікованої презумпції безпеки» (QPS), і відновлюваних, тобто культивованих і невичерпних , джерел біомаси . Пробіотики — це живі мікроорганізми, які в основному належать до груп молочнокислих бактерій (Lactobacilli), біфідобактерій, ґрунтових бактерій (Bacillus sp.) і дріжджів (Saccharomyces sp.) різних видів і штамів з харчових і нехарчових джерел. Їх численні функції у сприянні здоров’ю людини та екосистеми є наслідком їх здатності контролювати патогени, зменшувати кількість токсинів і забруднюючих речовин і підвищувати біодоступність поживних речовин за допомогою трьох основних механізмів дії. Пробіотики можуть стимулювати фагоцитарну активність, балансувати про- та протизапальні цитокіни, посилювати вироблення імуноглобуліну (IgA) плазматичними клітинами та генерувати біоактивні пептиди. РОЗДІЛ 1 ІСТОРИЧНА ДОВІДКА ПРОБІОТИЧНИХ ПРЕПАРАТІВ Відповідно до останнього визначення Всесвітньої організації охорони здоров’я, пробіотики – це активні мікроби, які стимулюють ріст інших пробіотичних бактерій у кишечнику та мають сприятливий вплив на здоров’я господаря [1]. Ці мікроорганізми здатні виробляти антиканцерогенні, антиоксидантні та антимутагенні речовини та індукувати захист від різних бактеріальних захворювань, включаючи діарею та інфекції дихальних шляхів. Історія пробіотичних дріжджів сягає початку 20 століття, коли Анрі Булар виділив оригінальний штам із фруктів в Індокитаї [8]. З 1950-х років він широко використовується як комерційно доступний засіб для лікування діареї в усьому світі. Таксономічне положення S. cerevisiae var. boulardii є дискусійним [9,10], але сучасна література та Index Fungorum стверджують, що S. cerevisiae var. boulardii є не більш ніж різновидом S. cerevisiae, тісно пов’язаним із штамами бактерії S. cerevisiae [11,12]. S. cerevisiae вар. boulardii був спочатку описаний як окремий вид — Saccharomyces boulardii, — але швидкий розвиток молекулярної філогенетики в останні роки призвів до зміни його класифікації, як це сталося з багатьма видами дріжджів, і наразі він класифікується як Saccharomyces cerevisiae var. boulardii. Незважаючи на деякі унікальні властивості, його не можна розглядати як окремий вид [13,14]. Згідно з МакФарландом [10], існують деякі важливі відмінності між S. cerevisiae var. boulardii та S. cerevisiae на фізіологічному (тобто відсутність здатності використовувати галактозу як джерело вуглецю та відсутність здатності продукувати аскоспори) та молекулярному рівнях (тобто індивідуальна кількість копій хромосом і генів).