Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність теми. Сучасні умови господарювання породжують об’єктивну необхідність використання суб’єктами підприємницької діяльності окрім власного капіталу ще й позикового. Залучений із зовнішніх джерел капітал призводить до утворення зобов’язань. Наявність зобов’язань вважається нормальним станом будь-якого діючого підприємства, оскільки вони є основою взаємозв’язків між суб’єктами господарювання.
Як об’єкт обліку, зобов’язання – один з основних чинників, що впливає на ліквідність, кредитоспроможність і стійкість підприємства. Раціональна організація обліку зобов’язань сприяє зміцненню договірної і розрахункової дисципліни, прискоренню оборотності оборотних коштів а, отже, поліпшенню фінансового стану підприємства, а правильно розроблена стратегія управління зобов’язаннями сприяє формуванню репутації надійної і відповідальної фірми.
Наявність капіталу є умовою створення та розвитку бізнесу. Підприємство, що відокремлено від інших здійснює господарську діяльність, повинно володіти капіталом. Структура і динаміка власного капіталу є найсуттєвішим показником, що визначає фінансовий стан підприємства. Структурна перебудова промисловості, відкриття внутрішнього вітчизняного ринку для зарубіжних товаровиробників впливають на структуру власного капіталу підприємств різних організаційно-правових форм. Важливе місце у стратегії підприємства займають формування, використання і управління власним капіталом. Введення в дію Господарського та Цивільного кодексів України висувають нові вимоги до порядку формування та змін статутного капіталу товариств з обмеженою відповідальністю, пов’язані з порівнянням розміру статутного капіталу з чистими активами в кінці звітного періоду. Нерегламентованою залишається методика бухгалтерського обліку зменшення статутного капіталу у разі невідповідності чистим активам.
Проблеми методології, теоретичного обґрунтування питань, пов’язаних з обліком і внутрішньогосподарським контролем розрахунків з учасниками (засновниками) підприємства, операцій з формування та змін статутного капіталу розглядалися у працях вітчизняних вчених: Ф.Ф. Бутинця, М.Я. Дем’яненка, Н.Д. Прокопенка, Ф.Є. Поклонського, О.Ю. Редька, І.Й. Яремка.
Наявні теоретичні та практичні напрацювання щодо організації обліку, аналізу і контролю операцій зі статутним капіталом в акціонерних товариствах, однак практично відсутні розробки щодо методики обліку розподілу майна у зв’язку з виходом учасника та доведення розміру статутного капіталу до величини чистих активів у товариствах з обмеженою відповідальністю.
Незважаючи на значний внесок наведених вище дослідників та цінність одержаних ними результатів, не знайшли вирішення проблеми уточнення місця статутного капіталу в загальній класифікації капіталу, розрахунок компенсації учаснику у зв’язку з виходом з товариства, елементи облікової політики і методика внутрішньогосподарського контролю операцій із зареєстрованим капіталом.
Недостатнє опрацювання проблемних питань методики бухгалтерського обліку операцій з формування та зменшення статутного капіталу у зв’язку з невідповідністю чистим активам і виходом учасника з товариства з обмеженою відповідальністю з урахуванням напрацювань вітчизняних і зарубіжних вчених визначили актуальність теми та основні напрями дослідження.
Метою роботи є науково-теоретичне обґрунтування та розробка рекомендацій з удосконалення обліку і аудиту процесу формування власного капіталу підприємства, проведення в бухгалтерському обліку даних по розрахунках з учасниками товариства з обмеженою відповідальністю.
Для досягнення мети в роботі поставлено та вирішено наступні завдання:
– вивчити економіко-правову сутність розрахунків з учасниками підприємства, формування зареєстрованого капіталу та його місце в загальній класифікації капіталу з метою теоретичного обґрунтування підходів до раціональної організації обліку в товариствах з обмеженою відповідальністю;
– дослідити нормативно-правову базу і спеціальну літературу щодо обліку розрахунків з учасниками підприємства;
– проаналізувати організацію обліку розрахунків з учасниками підприємства на прикладі ТОВ «СК-АГРО»;
– виявити проблемні питання синтетичного та аналітичного обліку часток власників підприємств;
– на основі вивчення наявних проблем теорії і практики розробити рекомендації з удосконалення обліку зменшення зареєстрованого капіталу у зв’язку з невідповідністю чистим активам;
– вивчити організацію аудиту розрахунків з учасниками ТОВ;
– визначити можливості удосконалення внутрішнього контролю щодо розрахунків з учасниками підприємства.
Об’єктом дослідження є господарські операції, пов’язані з розрахунками з учасниками підприємства в товариствах з обмеженою відповідальністю на прикладі ТОВ «СК-АГРО».
Предметом дослідження є сукупність методичних, теоретичних і практичних питань з бухгалтерського обліку операцій, пов’язаних з розрахунками з учасниками товариства з обмеженою відповідальністю.
Методи дослідження. У процесі дослідження застосовувалися загальні методи аналізу і синтезу, індукції та дедукції, а також застосовувалися історичний та логічний методи. За допомогою статистичних методів (зведення, групування, відносних показників) досліджувалася динаміка показників діяльності підприємства.
Інформаційною базою магістерської роботи є нормативні документи, що регламентують організацію та ведення бухгалтерського обліку в Україні, цивільне та господарське законодавство, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених в області бухгалтерського обліку, господарського контролю, довідково-інформаційні видання, матеріали науково-практичних конференцій, фінансова звітність ТОВ «СК-АГРО».
Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати спрямовані на підвищення рівня організації та ведення обліку розрахунків з учасниками товариств з обмеженою відповідальністю. Впровадження запропонованих рекомендацій дасть необхідний поштовх і сприятиме зростанню якості ведення бухгалтерського обліку. Результати магістерської роботи можуть бути використані при веденні обліку та аудиту товариствами України.
Апробація результатів магістерської дипломної роботи. Результати даного дослідження апробовані, оцінені і можуть бути використані у практичній діяльності ТОВ «СК-АГРО» Липоводолинського району Сумської області. Окремі результати магістерської дипломної роботи можуть бути використані в навчальному процесі Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана при викладанні певних облікових дисциплін.
Структура і обсяг магістерської дипломної роботи. Магістерська робота складається зі вступу, трьох розділів, які об’єднують 10 підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 115 сторінок, із них список використаних джерел (52 найменувань) займає 4 сторінки. Робота містить 5 рисунків та 23 таблиці, 6 додатків.
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З УЧАСНИКАМИ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ
1.1. Товариства з обмеженою відповідальністю, порядок їх створення та функціонування
На сьогодні в Україні найпоширенішою формою організації бізнесу є товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ). Така організаційно-правова структура дозволяє об’єднати матеріальні та фінансові ресурси кількох учасників водночас зі зменшенням ризику підприємницької діяльності для кожного з них.
В Україні існує велика кількість товариств з обмеженою відповідальністю, як зазначалось вище. Що пов’язано, по-перше, з достатньо простою процедурою формування і реєстрації такого товариства та незначними розмірами початкового капіталу, необхідного для його створення. Разом з тим чинне законодавство надає широкі можливості таким видам товариств. Для товариств з обмеженою відповідальністю немає обмежень у виборі видів діяльності. Підприємство може мати як одного, так і декілька засновників. При цьому вони можуть бути одночасно як фізичні, так і юридичні особи, резиденти і нерезиденти України.
Серед основних особливостей товариства з обмеженою відповідальністю належать:
- обов'язкова наявність оплаченого статутного капіталу;
- статус юридичної особи;
- на момент первинної реєстрації директором товариства з обмеженою відповідальністю має бути громадянин України;
- наявність статуту (установчий документ);
- можливість реєстрації ТОВ як з одним, так і з декількома засновниками (до 10 учасників) [1, с.101].
Товариство з обмеженою відповідальністю є одним з різновидів господарських товариств, що створюються для здійснення підприємницької діяльності. Основним нормативним документом, що регламентує їх діяльність є Закон України «Про господарські товариства».
Відповідно до цього Закону, товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, яке має статутний капітал, розділений на долі, розмір яких визначається засновницькими документами [2].
Це означає, що товариство з обмеженою відповідальністю як юридична особа: створюється однією або декількома особами; виступає об’єднанням капіталів; має розподілений на частки статутний капітал та функціонує на основі певних установчих документів.
Для порівняння товариство з обмеженою відповідальністю поряд з акціонерним товариством є простішою формою підприємництва, зручною для функціонування малого і середнього капіталу.
Виявлення особливостей формування статутного капіталу товариств з обмеженою відповідальністю потребує дослідження формування капіталу в різних господарських товариствах у країні.
1.2. Нормативно-правове регулювання розрахунків з учасниками товариства з обмеженою відповідальністю
Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) так само, як і акціонерне товариство, є суб’єктом колективної власності, має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається статутними документами. Згідно із законодавством України у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний капітал, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 1 мінімальній заробітній платі. Для порівняння: у більшості країн Європейського Союзу (ЄС) мінімальний розмір статутного капіталу товариства встановлено на рівні 25 тис. євро; у Швейцарії — 20 тис. франків [18].
На відміну від Росії чи Німеччини товариства з обмеженою відповідальністю в Україні не можуть створюватися однією особою, для цього потрібно мінімум 2 особи. Власниками (учасниками, засновниками) ТОВ можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Державні підприємства не можуть бути засновниками господарських товариств.
Основними нормативно-правовими документами, що регулюють зобов’язання в Україні, є Цивільний та Господарський кодекси України. Методологічні аспекти формування у фінансовому обліку інформації про зобов’язання та її розкриття у фінансовій звітності визначені П(С)БО 2 «Баланс», П(С)БО 11 «Зобов’язання», П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», П(С)БО 26 «Виплати працівникам». Разом з тим, у П(С)БО 11 не наведено визначення поняття «зобов’язання».
Право власності – це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном [22, ст. 2]. Право власності охороняється законом [22]. Кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися власністю особисто або спільно з іншими. Отже, власність в Україні набирає три форми власності: приватну, колективну, державну.
Усі ці форми власності є рівноправними. Водночас законом визначено чотири суб’єкти власності: народ України, її громадяни, юридичні особи та держава.
У бухгалтерському обліку має бути чітко відображено право власності кожного суб’єкта на підставі відповідних доказів (документів) відповідно до чинного законодавства.
Допускається об’єднання майна, що є власністю громадян, юридичних осіб і держави, та створення на цій основі змішаних форм власності, зокрема власності спільних підприємств за участю юридичних осіб і громадян інших держав [22].
Магістр