Доля українського православ_я в Російській імперії за часів Катерини Великої (ID:211895)

ВСТУП Актуальність теми полягає в тому, що розвиток громадянського суспільства завжди пов’язаний із зростанням рівня духовності населення. Важлива роль у цьому процесі належить духовенству як провіднику православної традиції. Але вітчизняні історики тільки нещодавно стали звертати увагу на таку маловивчену ділянку історичних досліджень, як соціальна історія, і місце в ній духовенства. У цьому контексті дослідження морально-психологічного стану парафіяльного священика, його сприйняття дійсності і вплив останнього на професійну діяльність і поведінку видається нам актуальним. Час царювання Катерина II називають епохою освіченого абсолютизму. Сенс освіченого абсолютизму полягає в політиці прямування ідеям Просвітництва, яке виражається в проведенні реформ, які знищували деякі найбільш застарілі феодальні інститути (а іноді робили крок у бік буржуазного розвитку). Думка про державу з освіченим монархом, здатним перетворити громадське життя на нових, розумних засадах, отримала в XVIII столітті широкого поширення. Самі монархи в умовах розкладу феодалізму, визрівання капіталістичного устрою, поширення ідей Просвітництва змушені були встати на шлях реформ. Розвиток і втілення почав освіченого абсолютизму в Росії набуло характеру цілісної державно-політичної реформи, в ході якої сформувався новий державний і правовий вигляд абсолютної монархії. При цьому для соціально-правової політики було характерно станове розмежування: дворянство, міщанство і селянство. Внутрішня і зовнішня політика другої половини XVIII століття, підготовлена заходами попередніх царювання, відзначена важливими законодавчими актами, видатними військовими подіями і значними територіальними приєднання. Це пов'язано з діяльністю великих державних і військових діячів: А. Р. Воронцова, П. А. Румянцева, А. Г. Орлова, Г. О. Потьомкіна, А.А. Безбородька, А. В. Суворова, Ф. Ф. Ушакова та інших. Сама Катерина II активно брала участь у державному житті. Жага влади і слави була істотним мотивом її діяльності. Політика Катерини II зі своєї класової спрямованості була дворянській. У 60-ті роки Катерина II прикривала дворянську сутність своєї політики ліберальної фразою (що характерно для освіченого абсолютизму). Цю ж мету переслідували жваві зносини її з Вольтером і французькими енциклопедистами і щедрі грошові підношення ім. Завдання «освіченого монарха» Катерина II уявляла собі так: «1. Потрібно просвіщати націю, якою повинен керувати. 2. Потрібно ввести добрий лад у державі, підтримувати суспільство і змусити його дотримуватися законів. 3. Потрібно заснувати у державі хорошу і точну поліцію. 4. Потрібно сприяти розквіту держави і зробити його рясним. 5. Потрібно зробити держава грізним у собі і котрий вселяє повагу сусідам». У реальному житті декларації імператриці часто розходилися зі справами. Законодавча діяльність. Незабаром після вступу на престол Катерина II виявила, що одним з істотних недоліків російського життя є застарілість законодавства: збірник законів (Соборний Покладання 1649 р.) був виданий за Олексія Михайловича, а життя з тих пір змінилася до невпізнання. Імператриця бачила необхідність великої роботи по зібранню і перегляду законів. Об’єктом дослідження виступає діяльність Катерини ІІ відносно українського православ’я. Предмет дослідження українське православ’я за часів правління Катерини ІІ. Мета дослідження визначити особливості діяльності Катерини ІІ стосовно української православної церкви. Завдання дослідження:  Описати біографічні данні Катерини ІІ;  Дати характеристику впливу діяльності Катерини ІІ на українську православну церкву.