Зразок роботи
1.1. Пророцтва Христа про Страшний Суд.
Пророцтва про кінець світу, Божий Суд і прихід Месії займають важливе місце в Святому Писанні, зокрема в Старому Завіті. Вони є частиною Божественного одкровення, покликаного підготувати людей до життя після смерті, а також відображають Завіт між Богом і людьми і Божественну обіцянку всезагального милосердя і прощення. Зважаючи на це, Ісус Христос у своєму земному житті, навчаючи людей істинної віри, не міг оминути питання про кінець світу і Суд Божий. Крім того, на Нього як Сина Божого і Сина Людського Бог поклав місію Суду над живими і мертвими в дні кінця цього світу. Саме тому, особливий наголос Христос в своїх проповідях робив на тому, що земне життя людини є не чим іншим як підготовкою до життя вічного (Мф. 13:24-30;). Таким чином, зрозуміло чому в проповідях Господа нашого Ісуса Христа особливе місце займають пророцтва про кінець світу і Страшний Суд. При чому, передбачення Христа продовжували традицію пророків Старого Завіту. Виражаючи милосердя Боже, Господь продовжував давати людям надію на спасіння і життя вічне, незважаючи на первородний гріх і беззаконня роду людського.
Під час Свого земного життя, Ісус Христос не раз звертався до теми Страшного Суду, воскресіння мертвих, Царства Божого і вічного життя, приготованого для праведників. Звичайно, сенс учення Господа нашого полягає в посланні любові до ближнього свого. Тому, Він проповідував про кінець світу і Страшний Суд тільки використовуючи певні обставини, такі наприклад як смерть Лазаря, або наближення кінця Свого земного існування. Адже, сенс проповідницької діяльності Христа в тому, щоб показати що любов до ближнього і виконання Божих Заповідей – це єдиний правильний і істинний шлях людини, який веде її до морального самовдосконалення і гармонії з собою, світом і Богом. Він повинен бути органічною частиною самої людини, а не виникати у результаті страху перед Страшним Судом чи вічними муками. В цьому контексті, можна згадати, що перед воскресінням Лазаря, Ісус Христос говорить до Марфи: «Я воскресіння й життя. Хто вірує в Мене – хоч і вмре, буде жити. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене – повіки не вмре. Чи ти віриш цьому?» Вона відповідає: «Так Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ» (Ін. 11, 25-27). Ми ясно бачимо з цих слів Ісуса Христа, що душі праведників є призначені до життя вічного. Рай є і він чекає на достойні душі, що зможуть увійти до нього. Разом з Ісусом Христом був розп’ятий розбійник котрий покаявся. Христос йому сказав: «По правді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю» (Лк. 23, 43). Ці слова показують, що Ісус Христос ніколи не прагнув залякати грішників, а навпаки – усіма Своїми словами і вчинками, Він вселяє надію праведникам на те, що після земного життя їх чекає життя вічне і нагорода за покірність Богові.
Отже, як було зазначено вище, повчання про Страшний або Останній суд було сказано Ісусом Христом декілька днів до розп’яття. Він наголошував, що Бог посилав пророків через котрих дав основні закони Старого Заповіту, щоб люди провадили праведне життя. Бог обіцяв через пророків, що прийде Спаситель, який визволить людей від гріхів і наверне їх назад до Бога. Тим Спасителем є Господь Ісус Христос, Друга Особа Святої Трійці, Син Божий, Котрий зійшов з неба й прийняв тіло від Духа Святого і Пресвятої Діви Марії. Ісус Христос. Отже, Ісус Христос прямо каже про те, що він є обіцяний Месія і Син Людський, який має страждати заради спасіння людства. Таким чином, пророцтва Господа про кінець світу органічно пов’язані з Його пророкуванням своєї земної долі, а Його обіцянка воскресіння після розп’яття на третій день є праобразом воскресіння мертвих в час Страшного суду [10. с. 71-72].
Святий євангеліст Марк (Мк. 8, 31 – 33) дає опис оповіді Ісуса Христа про те, що Йому треба багато страждати. Після приїзду Христа в Єрусалим, Євангеліст описує це пророцтво так: «І Ісус почав навчати, що Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, – але третього дня Він воскресне.
І ці слова Ісус Христос сказав відкрито. А апостол Петро покликав Ісуса в сторону й почав Йому перечити, щоб Він не допустив Своєї смерті, себто Петро не погоджувався з Вчителем.
Тоді Ісус повернувся, глянув на Своїх учнів, й, дорікаючи Петру, сказав: «Відступись, сатана, від Мене, бо думаєш ти не про Боже, а про людське» (Мк. 8. 31 – 33).
Також, коли Ісус Христос з учнями перебували ще у Галілеї, то Ісус сказав: «Вкладіть до вух своїх ось ці слова: «Людський Син буде виданий людям до рук, і вони Його вб’ють, але третього дня Він воскресне» (Мф. 17. 22 – 23; Лк. 9. 43 – 45).
Крім того, в різних частинах Євангелії згадуються схожі пророцтва Христа. Наприклад, під час подорожі в Єрусалим: «Оце в Єрусалим ми йдемо, і все здійсниться, що писали пророки про Людського Сина. Бо Він виданий буде первосвященикам і книжникам, і буде осміяний, і покривджений, і опльований, і, бичуватимуть Його, і Його поганам видадуть, і на смерть Його засудять і катуватимуть Його, і уб’ють Його через розп’яття, – але третього дня Він воскресне!» (Лк. 18. 31 – 34; Мк. 10. 32 – 34; Мф. 20. 17 – 19).
Ці слова Ісуса Христа не справили належного враження на Ізраїльтян, які очікували від Месії царства для Ізраїлю й поліпшення їхнього життя. Адже, перебуваючи під гнітом язичників римлян, євреї, в тому числі і учні Господа мислили категоріями Старого Завіту і категоріями земного існування, де Месія сприймався як наступник царя Давида, що зможе відновити Ізраїльське царство в кордонах земель Ханаану, обіцяних Мойсеєві. Вони не розуміли, що з приходом Ісуса і через Ісуса, богообраність єврейського народу поширюється на усе людство, і Христос як Месія прийшов врятувати усе людство, викупити його гріхи Своїми стражданнями. Тому Ісус казав, що Йому належить страждати і бути відкинутим старійшинами, первосвящениками і книжниками, а також бути вбитим, а в третій день воскреснути. Що звичайно, не вписувалося в очікування учнів і євреїв загалом.
Слід підкреслити ще один нюанс. Ісус Христос назвав Себе Сином Людським. Ця назва, як видно з вище зазначених цитат, не раз зустрічається у євангелістів. Вона підкреслює важливість земної місії Ісуса Христа, як Сина Людського. Це свідчить про те, що Син Людський прийшов на землю задля роду людського. Назвавши Себе Сином Людським, Ісус Христос цим заявив, що Він бере на себе відповідальність за долю людства, оскільки поруч із Божественною природою, Він підкреслював також свою людську сутність. Титул Сина Людського пояснює унікальну земну роль Ісуса Христа як Месії. Тому, пророцтва Господа про кінець часів нерозривно пов’язані із його земним життям. Адже, він як Син Божий прийшов на землю перший раз для того, щоб своїми муками викупити гріхи усього людства, в тому числі первородний гріх. Оскільки, через нього, люди по природі своїй є гріховними, а викупна жертва Христа дозволяє в час Страшного Суду відповідати кожній людині тільки за свої вчинки, що витікають із сили її віри. Таким чином, земне життя Господа і Його Друге Пришестя органічно пов’язані і зумовлені. Адже, через свою двоїсту природу: людську і божественну, Він є тією сполучною ланкою, яка дозволяє примирити людство і Бога після гріхопадіння перших людей [16. с. 35-36].
Магістр