Зразок роботи
Становлення глобальної цивілізації супроводжується посиленням економічних, політичних, культурних та релігійних контактів між народами світу. Глобалізація релігійного життя триває протягом кількох століть. У сучасному світі домінують чотири найбільші релігії: християнство, іслам, індуїзм та буддизм. Прихильників цих релігій (кожна з яких, у свою чергу, поділяється на величезну кількість дрібніших напрямків) нараховується більш ніж чотири з половиною мільярди.
Первісні та етнічні вірування за винятком іудаїзму й індійських релігій (індуїзму, джайнізму та сикхізму), майже зникли зі світової арени, не витримавши конкуренції з боку світових. Неорелігії, що активно утворювались насамперед протягом ХХ ст., поки що не мають такої сили, щоб серйозно впливати на світові процеси (сумарна кількість їх прихильників не перевершує кількох десятків мільйонів людей). На основі домінуючих релігій сформувались чотири основні культурно-цивілізаційні утворення (іудео-християнський, арабо-мусульманський, індуїстський та буддистсько-конфуціанський), які ведуть між собою неоголошену конкурентну боротьбу, ціллю якої є повне домінування. Проте й такий поділ культур не є остаточним, оскільки у кожному цивілізаційному утворенні є свої підтипи, наприклад, християнський чітко поділяється на західний (католицький та протестантський) та східний (російсько-православний) підтипи.
В умовах загострення економічних, екологічних, продовольчих та інших глобальних проблем, які стоять перед сучасним людством, релігія перетворюється на один з головних інструментів встановлення нового світового порядку, тому дослідженя феномену релігії є важливим і актуальним.
Розвиток релігій у сучасному глобалізованому світі, їх взаємозв’язки з державою, вплив релігій на політику, економіку та інші сфери суспільного життя привертає увагу багатьох дослідників в Україні та за її межами. В Україні цей феномен досліджували такі відомі фахівці як В.Д.Бондаренко, В.С.Єленський, К.В.Кислюк, В. К.Танчер та ін. В Росії взаємодію між релігією та суспільством у своїх працях розглядають такі знані вчені як М.Н.Бессонов, Г.А.Васил’єв, В.Гараджа, І.Григулевич, М.Козлов, С.Слободськой та ін. В західних країнах цей феномен у свої роботах розглянули: В.Бюне, Х.-Д.Допмен, Г.Зассе, Я.В.Ковальский, П.Лоб’є, Дж.Мейєндорф, Г.Ратке, П.Робертсон, Д.А.Уелч, Д.Норт та інші дослідники.
Значну увагу сучасні фахівці приділяють розвитку другої за поширенням у світі релігії (ісламу), її перспективам та взаємозв’язкам з іншими релігіями. Глибокий аналіз цієї проблеми містять дослідження Г.Баширова, Б.Долгова, Н.Жданова, А.Коровікова, В.Лубського, Р.Арнальдеза, А.Шиммеля та інших вчених.
Завданням курсової роботи є аналіз стану світових релігій й неорелігійних рухів у сучасному світі.
Розглянувши основні тенденції розвитку релігій у сучасну епоху, та порівнюючи їх з історією розвитку релігій епохи елінізму, можна виділити в них спільні риси, що, у свою чергу, дозволяє за допомогою методів історичної аналогії та екстраполяції прогнозувати перспективи створення єдиної світової релігії.
Відповідно до мети завданнями курсової роботи є:
1) Розглянути загальні риси світових релігій;
2) Основні вчення світових релігій;
4) дослідити стан релігії в глобальному світі.
Об'єктом дослідження є світові релігії як елемент соціо-культурної глобалізації.
Предметом дослідження є формування, еволюція і глобалізація світови релігій.
РОЗДІЛ 1
ОСОБЛИВОСТІ СВІТОВИХ РЕЛІГІЙ
1.1 Загальні риси світових релігій
Світові релігії – віровчення, які мають міжетнічний і космополітичний характер, оскільки вони гарантують спасіння незалежно від того, до якого етносу належать їх послідовники [1]. Також часто це поняття використовується в таких значеннях:
1) в широкому значенні як «релігії світу», маючи на увазі не лише нині існуючі, але й мертві релігії;
2) в обмеженому і оціночному значенні як «основні релігії світу»;
3) в курсах і книгах ця назва означає, що мова йде не лише про християнство, біблейську або юдейську традиції.
Нині найчастіше до них відносять такі віровчення, як буддизм, християнство, іслам. Проте мало хто знає, що в історичній перспективі поняття «Світова релігія» аж по ХІХ ст. використовували виключно стосовно християнства. Буддизм став другою релігією, щодо якої почали використовувати це словосполучення. А іслам тривалий час вважали виключно релігією арабів, тобто національною релігією. Такий список зустрічається без пояснень у Е. Трельча в роботі «Місце християнства серед світових релігій».
У сучасному релігієзнавстві, в англомовній традиції, під поняттям «Світові релігії» (World Religions) зазвичай розуміють «основні релігії світу» і окрім буддизму, християнства та ісламу, також включають Даосизм, індуїзм, юдаїзм, конфуціанство, синтоїзм та інші.
Важливою віхою в історії релігії стало виникнення світових релігій, які, на відміну від релігій етнічних та регіональних, набули міжнаціонального характеру. Буддизм, християнство та іслам – це підсумок тривалого розвитку політичних, економічних та культурних контактів між різними країнами та народами [5].
Щоб релігія вважалася світовою, вона повинна задовольняти такі критерії, запропоновані ЮНЕСКО:
1) Об'єднання великої спільності людей.
2) Наявність послідовників у багатьох країнах і серед різних народів.
Крім того раніше іноді використовували додаткові критерії, які відсікали низку релігій:
1) Світова релігія не може служити ознакою національної ідентичності
2) Повинна бути складена досить чітка філософська школа, з подібними течіями
3) Наявність впливу на розвиток світової історії, світового мистецтва та ін, при цьому культура світової релігії не повинна бути абсолютно однаковою у всіх регіонах.
Світові релігії з'являлися в епохи великих історичних поворотів, переходу від одних суспільних відносин до інших. Буддизм – у VI ст. до н.е., коли у Північній Індії розхитувався становий, варновий устрій; християнство – у I ст. н.е. у східних провінціях Римської імперії під час кризи рабовласницького ладу; іслам – у VII ст. н.е. у Західній Аравії в період переходу до класового суспільства. У їх становленні і розвитку велику роль відігравали засновники або група засновників, які самі відчували потребу у новій релігії, розуміли релігійні потреби мас. У віровченнях, що розроблялись, у культі, церковній організації відображався спосіб життя багатьох регіонів, різних класів, прошарків, каст, племен, народностей, і тому ці різнорідні спільноти ставали носіями нових релігій.
Магістр