Зразок роботи
Актуальність теми дослідження. За останні чотири-п'ять століть збільшилася кількість людей, які сумніваються у справжності та авторитетності Біблії. Вони постійно роблять все можливе, щоб поставити під сумнів надійність Біблії. Ці люди підкреслюють невідповідності, протиріччя та помилки у Біблії. Знайшовши невідповідності, вони стараються донести світові, що Біблія застаріла, марна і словам із Святого письма не варто вірити.
Також в сучасному світі часто зображують історичне християнство пихатим, пригнічуючим і примітивним. Щодня і в кожній країні безліч книг, журналів, статей і ток-шоу виливають інформацію, що компрометує Біблію, яка розрахована на знищення як самої віри, так і її прихильників. У навчальних закладах, університетах, лабораторіях та літературах всюди антихристиянські філософії тепер посіли центральне місце.
Однак зміни у світі зажадали розробки інструментів та підходів для боротьби з цими серйозними атаками на християнську віру. Таким чином, це введення в християнську апологетику висвітлює деякі проблеми та нападки, які вторглися до християнського табору з боку релігійного світу (наприклад, мусульмани, мормони, індуїсти, єретики, культи тощо), нерелігійного світу (наприклад , світського ) або навіть у будь-якій іншій формі, що транслюється за допомогою технологій, електронних і друкованих засобів масової інформації, що постійно розвиваються. Християнська апологетика також виявляє велику цікавість до виявлення культів, які постійно підривають віру, захоплюючи увагу деяких людей.
На відміну від інших філософських і релігійних світоглядів, світогляд християнина є не абстрактна умоглядна побудова, а життєдайний метод осмисленого і морального життя людини у світі. Тому й основний метод науки апологетики полягає насамперед у позитивному життєвому зображенні основних істин християнства та з'ясуванні глибокого внутрішнього зв'язку цих окремих істин, які є органічною цілісною єдністю. Променисто-світлий образ християнської істини, розкритий перед духовними очима слухача, переконує його набагато більше, ніж найточніші логічні докази. Такий позитивний метод захисту християнства є основним способом православної апологетики. Потім йдуть звані позитивні раціональні обгрунтування і докази, що спираються на міркування розуму. За допомогою цих доказів апологетика захищає християнську релігію від спроб дискредитувати її вказівкою на нібито наявні протиріччя між релігією та наукою, між вірою та знанням, між розумом та одкровенням. Негативні чи опосередковані докази істин християнської релігії, які перебувають у критичному розборі протирелігійних загалом і протихристиянських поглядів зокрема, також використовують у апологетиці, але мають другорядне значення.
Апологетика широка і включає полеміку. Люди визначають їх по-різному і в деяких випадках поєднують їхню справжню функцію. У той час як апологетика насамперед стосується нападів на християнську віру з боку зовнішнього світу (тобто нехристиян тощо), полеміка фокусується на захисті віри всередині. Цей захист включає викриття культів, знешкодження їх отрути, а також захист фундаментальних доктрин християнської віри. У полеміці відображається захист проти людей «всередині загону», які піднялися, щоб атакувати віру різними способами, або розриваючи Біблію на частини, піддаючи сумніву її легітимність і авторитет, або навіть правильно вбираючи, а потім відкидаючи віру. Атаки виходять здебільшого із двох джерел. По-перше, це неправильне тлумачення слова, яке призводить до помилкової практики та віри. Друге джерело — це культи, що проникають до лав церкви, стверджують, що вони є частиною основних церков, або навіть стверджують, що вони єдині істинні Божі Діти, тоді як інші втрачені або введені в оману. У цю останню групу входять свідки Єгови, муніти, мормони та багато інших. Таким чином, полеміка вивчає ці культи та спростовує їх на основі фактів. До таких нападників на віру належать ті, хто проповідує перекручені доктрини, які не відповідають всьому Писанню.
Є різні бачення щодо апологетики та релігії в сучасному світі. Апологетика має чимало послідовників та течій. Класичні апологети прагнуть продемонструвати істинність християнства, встановивши теїстичний світогляд, використовуючи переважно дедуктивні міркування, а потім показати, що християнство є найбільш послідовною або добре підтримуваною релігією. Евіденціалісти прагнуть побудувати кумулятивну аргументацію на користь християнства за допомогою історичних та наукових свідчень, використовуючи аргументи, які формою переважно носять індуктивний характер. Апологети реформаторів вважають обидва підходи помилковими. Реформатські апологети не очікують, що нехристияни будуть звернені у віру. Тільки відродження, робота Святого Духа, може навернути людину. Справді, лише відродження може дозволити людині визнати істину, яку представляє апологет.
Апологетика є важливим аспектом християнської віри. Це було історично й досі зберігається. Вид і форма даного вчення можуть відрізнятися, але ціль – прославити Бога. Християнам необхідно розвивати не лише правильне ставлення, а й власні компетенції, якщо вони хочуть ефективно захищати віру у постмодерністському контексті.
Отже, мета науково-дослідної роботи – визначити динаміку та необхідність впровадження апологетики в незалежній Україні, як в конфесійній, так і в академічній сфері.
Об’єкт наукової роботи – апологетика, її розвиток у сучасному світі.
Предмет наукової роботи – динаміка розвитку апологетики в сучасній Україні.
Для досягнення зазначеної мети нами було визначено наступні завдання:
1. Дослідити, що таке апологетика, її основні напрями, завдання, функції та методи реалізації;
2. Проаналізувати історію зародження, впровадження та розвитку апологетики;
3. Визначити сучасний стан розвитку апологетики, її впровадження в медіапростір та мережу Інтернет;
4. Охарактеризувати зв'язок релігії та освіти, важливість впровадження апологетики в освітній напрям;
5. Проаналізувати шляхи покращення розвитку апологетики в сучасному медійному просторі України.
Гіпотеза дослідження — є припущення, що поширюючи апологетику в освітньо-культурний український простір, можна добитись покращення моральних засад суспільства, поширення християнських чеснот.
Практична значимість. Дослідження базується на емпірично виявлених результатах дослідження, які вказують на особливості розвитку апологетики в сучасній Україні в академічному та конфесійному вимірах.
Для виконання вказаних завдань нами було використано комплекс методів дослідження:
- теоретичні: аналіз, порівняння, класифікація;
- емпіричні: спостереження, бесіда;
- математична: обробка результатів дослідження;
Як основні методи дослідження були обрані загальновідомі, теоретичні, застосування яких дозволяє виявляти явні та приховані закономірності, загальне та необхідне, відокремлювати суттєве від несуттєвого, таким чином визначаючи динаміку загального розвитку.
Безумовний пріоритет надано теоретичним методам дослідження, оскільки сама робота має теоретико-методологічний характер. Також до уваги брались роботи сучасних релігієзнавців-теоретиків України, використовувались методи аналізу та синтезу, метод індукції та дедукції, описовий метод, табличний, графічний та інші методи.
Теоретична основа дослідження: бібліографічні, інформаційні й довідкові видання, статистичний і фактичний матеріал, законодавчо-нормативні документи України тощо. Також використовувались праці таких відомих вчених, як Д. Богдашевський, Ф. Покровський, С. Головащенко, Е. Рейсс, К. Граф, О. Глаголєв, С. Сольський та багато інших.
Дана робота налічує в собі вступ, три розділи, кожен з яких складається із підрозділів, висновки, список використаних джерел, таблиці, рисунки.
Магістр