Зразок роботи
Вступ
Тваринництво – це галузь сільського господарства, що займається розведенням і використанням сільськогосподарських тварин. Воно забезпечує людей харчовими продуктами, дає сировину для промисловості (харчової, текстильної, фармацевтичної), а також органічне добриво – гній. [1]
Залежно від виду тварин, тваринництво як галузь сільського господарства об’єднує: скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво, конярство, хутрове звірівництво, бджільництво й ставкове рибництво. Скотарство займається розведенням великої рогатої худоби, від якої одержують молоко, м’ясо (яловичину) і шкіри. Свинарство займається розведенням свиней, від яких одержують м’ясо і сало (свинину), щетину і шкіру. Вівчарство займається розведенням овець, від яких одержують м’ясо (баранину) і вовну та молоко від молочних порід. Птахівництво займається розведенням птиці від якої одержують яйця, м’ясо, пір’я, пух. Бджільництво дає мед, віск та інші додаткові продукти (пилок, пергу, прополіс, бджолине маточне молочко, бджолину отруту). М’ясо, молоко, сало, яйця мед мають харчову цінність і використовуються в харчовій промисловості для одержання ковбасних виробів, масла, сиру, сметани, кефіру, йогуртів, тортів, морозива. Вовна, шкіра, смушки, хутро щетина, пух, пір’я є сировиною для легкої промисловості. Сировину використовують для забезпечення потреб людини одягом, взуттям та іншими товарами.
Від тварин одержують цінне органічне добриво. Тваринництво дає змогу найбільш ефективно використовувати відходи рослинництва і харчової промисловості. Проте рівень і ефективність виробництва продукції тваринництва знаходяться у прямій залежності від розвитку кормовиробництва, зокрема, кількості і якості вироблених ним кормів. Це стосується, передусім, створення умов для раціонального використання земельних ресурсів у польовому кормовиробництві, застосування ефективних технологій заготівлі та зберігання кормів, їх раціонального витрачання у процесі годівлі тварин. Поряд з цим питання організації кормової бази потребує об’єктивної оцінки кормів за поживністю, хімічним складом і придатністю до згодовування. Також треба брати до уваги їх вплив на організм в залежності від біологічних особливостей та умов утримання тварин. Тому фахівцям необхідно орієнтуватися не тільки у питаннях організації кормової бази, а й мати уяву про основи анатомії і фізіології, розведення і відтворення, нормованої годівлі сільськогосподарських тварин.[2]
Магістр