Зміст
Зміст
Вступ
Розділ І. Теоретичні основи інвестиційної діяльності комерційних банків
1.1. Поняття та види банківських інвестицій
1.2. Інвестиційні операції комерційних банків
1.3. Формування інвестиційного портфелю в комерційних банках
Розділ ІІ. Сучасний стан інвестиційної діяльності комерційних банків в Україні
2.1. Аналіз інвестиційної діяльності банків України
2.2. Загальна характеристика інвестиційної діяльності КБ „Приватбанк”
2.3. Критерії оцінювання інвестиційних рішень банку
Розділ ІІІ. Удосконалення процесу обґрунтування рішень в інвестиційній діяльності КБ „Приватбанк”
3.1. Узагальнення підходів щодо прийняття оптимального рішення в інвестиційній діяльності
3.2. Розробка методики оцінювання ефективності інвестиційних рішень в КБ „ПриватБанк”
3.3. Пропозиції щодо покращення прийняття інвестиційних рішень в умовах сучасного стану економіки
Висновки та пропозиції
Список використаної літератури
Додатки
Висновки та пропозиції
Дослідження теоретичних та практичних основ інвестиційної діяльності комерційних банків дозволило зробити наступні висновки.
Ключовими характеристиками інвестиційної діяльності комерційних банків виступають очікуваний дохід від інвестування та ризик проведення інвестиційних операцій. Ризик банку-інвестора пов’язаний з тим, що доход може виявитись нижчим, ніж передбачено.
Головним завданням банківського менеджменту виступає вибір ефективної інвестиційної стратегії з наявних альтернативних варіантів – спосіб найбільш вигідного розміщення банківських ресурсів, який дозволяє одержати максимальний дохід при забезпеченні прийнятного рівня ризику.
Аналіз динаміки, обсягів та структури інвестиційного портфелю банку «Приватбанк» дозволив визначити, що ринкова вартість інвестиційного портфелю КБ «Приватбанк» протягом 2008 року збільшилась на 1,090 млн. грн. або на 16,1%.
При цьому змінилась структура портфелю банку в розрізі окремих фінансових інструментів: сума векселів та корпоративних акцій в портфелі зменшилась на 0,068 та 0,08 млн. грн. відповідно.
В результаті змінилась структура інвестиційного портфелю банку - збільшилась частка найбільш надійних фінансових інструментів, таких як облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) та зовнішні державні зобов’язання (в євро), і відповідно зменшилась частка більш ризикованих інструментів – векселів, корпоративних акцій та облігацій.
Збільшення в структурі портфелю банку надійних інструментів пов’язане з тим, що в умовах досить нестабільного фондового ринку України банк обрав досить консервативну стратегію управління інвестиційним портфелем, орієнтуючись головним чином на забезпечення надійності вкладень.
При формуванні портфеля цінних паперів в КБ „Приватбанк” основними завданнями інвестиційних фахівців є пошук цінних паперів, що мають високий потенціал зростання, і визначення найбільш оптимальної частки кожного емітента в структурі портфеля. Головним критерієм добору певних цінних паперів до портфелю КБ „Приватбанк” є їх доходность, ліквідність , ризиковість.
Основними етапами ухвалення інвестиційного рішення в КБ „Приватбанк” є:
1. Фундаментальний. Обирається ряд емітентів, чиї папери найбільш відповідають стратегії і інвестиційній політиці КБ „Приватбанк”.
2. Дисконтування. Оцінюються перспективи кожного паперу і вибирають найцікавіші для включення в портфель банку.
3. Моделювання. Здійснюється оптимізація інвестиційного портфелю за параметрами диверсифікації ризику, контролю ліквідності і прибутковості.
Проведений факторний аналіз доходності та ризику інвестиційного портфелю “Приватбанку” дозволив констатувати успіхи інвестиційних менеджерів “Приватбанку”, оскільки їм за аналізований період вдалося підвищити доходність портфелю на 0,9% при тому, що рівень портфельного ризику був знижений на 0,5%.
Аналіз показників рентабельності інвестиційного портфелю КБ «Приватбанк» дозволив зробити висновки, що найбільш рентабельними є відповідно найбільш ризиковані фондові інструменти – акції корпорацій, які забезпечують рентабельність на рівні 15,6%; найменш рентабельними є відповідно найбільш надійні активи – внутрішні та зовнішні державні зобов’язання.
Оцінюючи ж абсолютні значення показників рентабельності інвестиційного портфелю банку ми можемо зазначити, що для таких ризикових інструментів, якими взагалі є фондові цінності, їх рентабельність є занадто низькою для того, щоб зацікавити інвесторів в активній роботі на ринку.
Відзначимо, що саме низькі показники рентабельності більшості вітчизняних цінних паперів багато в чому стримують активність банку на фондовому ринку.
Тому на поточний момент “Приватбанк” зайняв вичікувальну позицію як портфельний інвестор на фондовому ринку України і не здійснює особливо активних інвестиційних операцій з цінними паперами. Це пояснюється низькою привабливістю сучасного фондового ринку в Україні і перш за все низькою ліквідністю його інструментів.
Стратегія банку у напрямку інвестиційної діяльності спрямована на здійснення постійного моніторингу фондового ринку і у разі фіксації позитивних тенденцій на ньому (позитивна зміна дивідендної політики підприємств, активізація операцій з цінними паперами та ін.) здійснення виходу на цей ринок у якості портфельного інвестора.
Зазначимо також, що загалом “Приватбанк” дотримується досить консервативної стратегії управління інвестиційним портфелем, віддаючи перевагу більш надійним, але менш доходним цінним паперам.
Аналіз існуючих підходів до прийняття інвестиційних рішень дозволив зробити висновок, що вони для вітчизняних підприємств мають переважно теоретичне значення. Це зумовлено тим, що їхні концепції побудовані на досить рестриктивних припущеннях: наявності досконалого ринку капіталів; відсутності асиметричної інформації та абстрагування від впливу податків, а також, якщо всі учасники ринку мають однаковий доступ до всієї інформації, щодо об’єктів інвестування (фінансування). Дотримання цих умов є проблематичним не лише для України, а й для країн з розвинутою ринковою економікою.
З метою вдосконалення інвестиційної політики в КВ „Приватбанк” в дипломній роботі проведено оптимізацію структури інвестиційного портфелю КБ «Приватбанк» з використанням оптимізаційної моделі Гарі Марковіца, яка дозволяє побудувати таку структуру інвестиційного портфелю, що забезпечить максимальний рівень доходності при заданому рівні ризику.
На підставі проведеної оптимізації, визначено, що зазначити для “Приватбанку” існує два можливих напрямки оптимізації управління власним інвестиційним портфелем:
по-перше, це відмова від орієнтації портфеля корпоративних цінних паперів виключно на цінні папери підприємств базових галузей промисловості (енергетичної, металургійної, нафтохімічної) і включення до портфелю акцій компаній інших галузей, які демонструють високі показники ефективності фінансово-господарської діяльності і які є більш цікавими з точки зору портфельного інвестування (харчова галузь, галузі високих технологій, торгівлі і т.д.);
по-друге - доцільним є збільшення в портфелі цінних паперів частки облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), а також збільшення присутності в портфелі зовнішніх боргових зобов’язань держави.
З метою послаблення наслідків кризи в КБ „Приватбанк” необхідно розробити інвестиційну стратегії банку.
Така розробка інвестиційної стратегії, перш за все, спрямована на максимізацію доходу від вкладених коштів при мінімізації ціни ресурсів, які використовуються для інвестування, і вибір такого варіанту інвестування, що забезпечить найвищу з можливих дохідність при найменшому рівні ризику.
З метою сприяння активізації діяльності банків як інвесторів на
ринку цінних паперів на державному рівні необхідно:
— сприяти роз¬витку іпотечногоринку, що забезпечить появу над¬ійних, ліквідних та дохідних фінан¬сових інструментів, які для комерц¬ійних банків можуть стати додатко-вою можливістю диверсифікувати власний інвестиційний портфель;
— стимулювати розвиток органі¬зованої торгівлі цінними паперами,
що призведе до підвищення інвести¬ційної привабливості емітентів, а відтак і до збільшення інвестиційних вкладень банків у цінні папери;
— створити Центральний депо¬зитарій, який забезпечить централізований облік прав власності на цінні папери та розрахунки за угодами на організованому і неорганізованому
фондових ринках, що, у свою чергу, знизить для банків ризики інвесту¬вання у цінні папери.
Магістр