Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичні основи процесу кредитування та аналізу кредитного портфеля комерційного банку
1.1. Сучасний стан банківської системи України
1.2. Механізм кредитування: суть й основні елементи
1.3. Методологія загального аналізу кредитів КБ
1.4. Сутність та методологія аналізу кредитного портфеля
1.4.1. Методика аналізу руху кредитів
1.4.2. Методика аналізу забезпеченості позик
1.4.3. Методика аналізу погашення кредитів
1.4.4. Методика оцінки кредитного ризику
1.5. Інформаційне забезпечення аналізу кредитного портфеля комерційного банку
Розділ 2. Аналіз кредитного портфеля ЧФ КБ “ПриватБанк”
2.1. Загальна техніко-економічна характеристика діяльності
Чф кб “приватбанк”
2.2. Аналіз структури кредитного портфеля
2.3. Аналіз руху кредитів
2.4. Аналіз забезпеченості позик
2.5. Аналіз погашення кредитів
2.6. Аналіз кредитного ризику КБ та формування резерву на його покриття
2.7. Вплив кредитного портфеля на прибуткову діяльність банку
Розділ 3. Пропозиції по удосконаленню системи управління
кредитним портфелем ЧФ КБ “ПриватБанк”
3.1. Можливі методи вирішення питань менеджменту кредитного портфеля в комерційних банках
3.2. Пропозиції по втіленню на ринку Черкаської області
послуги “Авто в кредит”
3.3. Схема кредитування під заставу майнових прав
Висновки
Список використаної літератури
В даній роботі було розглянуто основні аспекти менеджменту кредитного портфеля комерційного банку.
Кредитний портфель банку - це сукупність усіх позик, наданих банком з метою отримання доходу. Надання кредитів - це головна економічна функція банків. Але дана функція пов'язана з ризиком, оскільки вплив як зовнішніх, так і внутрішніх факторів (включаючи управлінські помилки) можуть призвести до значних втрат для банка. Для того щоб контролювати даний фактор ризику кредитна функція банка ретельно регулюється.
Для ефективного управління кредитним портфелем кожний банк повинен розробити кредитну політику, яка містила б основні принципи кредитної діяльності банку, а також визначала б повноваження та обов'язки працівників кредитного підрозділу. На жаль, на сучасний момент, формування кредитної політики не є обов'язковим, і тому лише деякі з українських банків мають документально оформлену кредитну політику.
Аналіз сучасного українського кредитного ринку показав, що пріоритетними є короткострокові кредити, але поступово збільшується питома вага довгострокових кредитів; переважно кредитуються юридичні особи, а об'єктами кредитування здебільшого виступають: поточна діяльність підприємств, експортно-імпортні операції, також, за останні роки, значно зросла питома вага кредитів в іноземній валюті.
Важливе значення, при управління кредитним портфелем, має організація кредитного підрозділу та спосіб прийняття рішення про видачу позики. Найбільш ефективним способом прийняття рішення про надання кредиту вважається створення кредитного комітету. Існування кредитного комітету дозволяє обговорювати різні точки зору стосовно позики, а також здійснювати більш детальний контроль за наданням кредитів.
Для ефективної роботи з позичальниками, як потенційними так і існуючими, пропонується структурувати кредитний підрозділ наступним чином: інформаційний сектор, сектор аналізу, сектор супроводження, тобто сектори адекватні етапам кредитного процесу. Це дозволить працівникам управління здійснювати свої функції більш ефективніше та відповідальніше.
Основною метою управління кредитним портфелем є мінімізація кредитного ризику. Існує два підходу до вирішення цієї проблеми: мінімізація ризиків на рівні окремої позики та мінімізація ризиків на рівні кредитного портфеля. До основних способів управління кредитним ризиком на рівні окремої позики відносять: аналіз кредитоспроможності позичальника, структурування позики, документування та контроль за дотриманням позичальником вимог кредитної угоди. Відповідальне та ретельне виконання цих заходів дозволить менеджерам банку прийняти вірне рішення відносно надання позики, що дасть змогу уникнути, або навпаки не уникнути, появи в майбутньому проблемної позики.
На рівні управління ризиком кредитного портфеля застосовують наступні методи мінімізації кредитного ризику: диверсифікація, концентрація, установлення лімітів та резервування.
Існує три види диверсифікації кредитного портфеля: галузева, географічна, портфельна. Проведений аналіз, на прикладі ЧФ КБ «ПриватБанк», показав, що застосування географічної диверсифікації можливо лише при наявності багатої кількості філій по всій території країни. Сучасний стан економіки України, а саме стан різних галузей економіки, змушує банки постійно застосовувати галузеву диверсифікацію. Банки повинні постійно переглядати свої кредитні портфелі з метою виявлення концентрації наданих кредитів в одній галузі. На жаль, на сучасний момент, банки не можуть дозволити собі галузеву диверсифікацію, бо це може негативно вплинути на якість кредитного портфеля.
На якість кредитного портфеля впливає дотримання банками нормативів встановлених НБУ, які обмежують їхню кредитну діяльність. Комерційні банки намагаються постійно дотримуватися цих нормативів, (що підтверджує аналіз дотримання цих нормативів ЧФ КБ «ПриватБанк»), що зменшує ризик кредитного портфеля банку. У разі, якщо банк не дотримується нормативів, він змушений сплачувати штраф, а у разі постійних порушень нормативів, що може характеризувати стан кредитного портфеля надзвичайно ризиковим, Національний банк України застосовує більш жорсткі заходи (наприклад, відкликання ліцензії на всі або окремі види банківських операцій, усунення керівництва тощо).
Всі українські комерційні банку мають у складі своїх кредитних портфелів проблемні кредити, і якщо порівнювати з банками західних країн, то питома вага проблемних кредитів у загальному обсязі виданих кредитів українськими банками, значно перевищує питому вагу проблемних кредитів у структурі кредитних портфелів західних банків. Тому робота з проблемними кредитами - один з найважливіших аспектів управління кредитним портфелем банка. Майже всі банки, для роботи з проблемними кредитами, мають спеціальні підрозділи. Ці підрозділи займаються реабілітацією проблемних позик, а саме зустрічаються з клієнтами, збирають інформацію, розробляють новий графік погашення боргу та здійснюють постійний контроль. У разі, якщо повернення кредиту взагалі не можливо, то працівники підрозділу роботи з проблемними позиками застосовують процедуру ліквідації підприємства-боржника.
Робота з проблемними кредитами в будь-якому банку регулюється "Положенням про кредитування цього банку".
Для того, щоб ефективно проводити управління кредитним портфелем банки постійно здійснюють оцінку якості кредитного портфеля.
Оцінку якості кредитного портфеля банки проводять згідно з Положенням про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків. Банки класифікують кредитний портфель за такими групами: стандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні. За кожною групою банк формує резерв для відшкодування можливих втрат у разі неповернення позики. Слід відмітити, що за стандартними позиками резерв формується за рахунок прибутку минулих років, а за кредитами інших груп за рахунок витрат комерційного банку.
Проведений аналіз структури кредитного портфелю ЧФ КБ «ПриватБанк» показав, що стандартні кредити займають біля 90% усіх наданих кредитів і банк постійно намагається збільшити цю цифру. А питома вага безнадійних кредитів не перевищує 1,5% усіх наданих кредитів. Але треба відмітити, що така ситуація спостерігається не у всіх банках. На 01.01.2003 року питома вага пролонгованих, прострочених та сумнівних позик виданих комерційними банками України становила 30,3% усіх наданих кредитів. При цьому постійно спостерігаються позитивні зрушення в структурі кредитних портфелів банків України: за 2004 рік скоротилася заборгованість за пролонгованими кредитами на 3,2% [10, с.29], а питома вага стандартних кредитів збільшилася за 2002 рік 7,5% [10, с.28].
При управлінні кредитним портфелем українські комерційні банки постійно стикаються з проблемами. Однією з них є відсутність досвіду роботи з проблемними позиками, як на рівні окремих банків, так і на рівні всієї банківської системи. Для вирішення питання проблемної заборгованості банкам необхідно частіше перевіряти якість своїх кредитних портфелів, застосовувати постійний моніторинг проблемних кредитів, впроваджувати кредитування клієнтів певними траншами.
Ще однією важливою проблемою українських комерційних банків є відсутність організаційно-правового механізму інтересів банків-кредиторів. Майже всі нормативні акти, які регулюють банківську діяльність, відстоюють інтереси позичальників та державного бюджету, а інтереси банків-кредиторів залишаються на останньому місці. Це можна сказати про Закони "Про банкрутство", "Про заставу". Відсутність законодавчої підтримки з цього боку, змушує банки самим знаходити виходи, шляхом підвищення вимог до кредитоспроможності позичальників, підвищувати процентні ставки тощо.
В Україні, на сучасний момент, дуже погано розвинуте споживче кредитування, але в недалекому майбутньому розвиток цього виду кредитування передбачається. Це, насамперед, пов'язано із збільшенням у населення доходу, який би гарантував повернення отриманого кредиту. Але темпи розвитку цього виду кредитування занадто малі.
Саме цьому комерційні банки постійно створюють нові види кредитних послуг, а саме запроваджують нові види кредитних карток, банки стали реально проводити на практиці такий вид кредитних послуг, як лізинг.
Магістр