Зразок роботи
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
1.1. Сутність та функції банківської системи
Розвиток банківської системи тісно пов’язаний із створенням ефективного механізму управління банківською діяльністю, ефективного нагляду, контролю та системи фінансового забезпечення.
Для визначення сутності поняття «банківська система» варто навести тлумачення деяких вчених. Так, у «Фінансовому словнику» і «Термінологічному словнику ринкової економіки», банківську систему України характеризують «сукупністю банківських установ, що функціонують на території України» [7, с. 24; 22, с. 89].
Основна мета кожного банку − заробляти гроші. Що стосується банківської системи, цільовий показник не тільки не зростає пропорційно кількості банків у системі, але й зазвичай переходить до серверної бази, залишаючи лише цільову ціль одного банку.
Основні цілі банківської системи:
− забезпечити громадський нагляд та управління банківською діяльністю так, щоб інтереси окремих банків узгоджувались з інтересами громадськості;
− забезпечити надійність та стабільність банку та всієї банківської системи для стабілізації валюти та безперебійного обслуговування економіки.
Банківська система взаємодіє з іншими системними структурами і використовує її як підсистему для створення більш загальної форми - всієї економічної системи. Це особливо бюджетна система, податкова система, валютна система, система транзакцій тощо.
Функції банківської системи:
1. Трансформація − завдяки посередницькій місії банку;
2. Випуск − встановлення способів оплати та регулювання валютного обігу;
3. Стабільність − забезпечити стабільність банків та валютних ринків.
1.2. Історія становлення банківської системи України
Банківська система є одним з найважливіших та найважливіших структурних елементів у ринковій економіці.
Тенденція розвитку української банківської системи свідчить про те, що за останні роки вона стала однією з найбільш активних, стабільних та стабільних галузей національної економіки.
Закон України «Про банки та банківську діяльність» був прийнятий у 1991 р., Забезпечуючи законодавче забезпечення функціонування української банківської системи. Але насправді діяльність українських комерційних банківських установ розпочалася раніше. Умовно можна виділити кілька етапів створення та розвитку національної банківської системи (табл. 1.1).
Таблиця 1.1
Основні етапи становлення та розвитку банківської системи України
№ з/п Роки Етапи розвитку
1 1988—1990 Створення прототипу системи українських комерційних банків у складі банківської системи СРСР
2 1991 — І півріччя 1992 Перереєстрація українських комерційних банків та початок формування банківської системи України як незалежної держави
3 1991 — І півріччя 1992 Розвиток банківської системи України на етапі становлення економічного та політичного суверенітету
4 1994—1996 Розвиток банківської системи на першій стадії процесу економічних реформ, здійснених валютним методом
5 1997—1998 Процес розвитку банківської системи в умовах поглиблення фінансово-економічної кризи та поступового переходу до поєднання монетарних методів управління економікою та заходів структурних реформ
6 1999 — донині Розвиток банківської системи в умовах реструктуризації економіки, зниження прибутковості банківського бізнесу, злиття та злиття банківського капіталу
Функціонування банківського сектору в економіці висуває нові вимоги, тобто оцінювати банки з точки зору врахування впливу банку на економічний розвиток, визначення позитивних і негативних тенденцій банківської системи та окреслення надзвичайних заходів для поліпшення його початкових умов діяльності. Беручи до уваги фактичну соціально-економічну ситуацію в Україні, необхідно постійно контролювати діяльність банків.
РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
2.1. Оцінка фінансових результатів діяльності банківської системи України
Конкурентоспроможність банківських установ в ринкових умовах значною мірою залежить від отриманих фінансових результатів. Здатність впливати на процес його формування та справедливого розподілу для мобілізації власних банківських ресурсів є показником та стандартом успіху управління банком. З економічної точки зору фінансовий результат - це дохід банку за мінусом витрат. Тому забезпечення позитивних значень фінансових результатів є головним завданням реалізації пріоритетів банків. Це ефективні важелі управління банківською діяльністю, які базуються на процесах, що приносять дохід, що перевищує витрати.
Важливим етапом аналізу банківської системи є характеристика структури балансу всієї банківської системи. Розділ активів та пасивів балансу допоможе визначити основні показники ефективності банківської системи України у 2017-2019 роках. Тому доречно визначити тенденцію зміни основних статей балансу банків в цілому, зокрема можна згрупувати їх в наступній таблиці (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Структура активів та пасивів банківської системи України
Назва показника 2017 2018 2019
АКТИВИ
Активи 1 333 831 1 359 703 1 493 298
Загальні активи (не скориговані на резерви за активними операціями) в іноземній валюті 755 191 778 773 717 708
Готівкові кошти 44 099 46 941 56 304
Кошти в Національному банку України 37 357 35 549 76 126
Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках 96 280 86 748 118 237
Кредити надані клієнтам 1 036 745 1 118 860 1 033 430
кредити, що надані суб`єктам господарювання 864 412 919 071 821 936
кредити, що надані фізичним особам 170 774 196 859 206 737
Вкладення в цінні папери та довгострокові інвестиції 425 803 480 615 539 466
Резерви за активними операціями банків (з урахуванням резервів за операціями, які обліковуються на позабалансових рахунках) 511 062 556 445 492 229
ПАСИВИ
Пасиви 1 333 831 1 359 703 1 493 298
Капітал 161 108 154 960 199 921
з нього: статутний капітал 495 377 465 532 470 712
Зобов'язання банків 1 172 723 1 204 743 1 293 377
Зобов'язання банків в іноземній валюті 613 681 587 940 568 621
Cтрокові вклади (депозити) інших банків та кредити, що отримані від інших банків 50 240 42 178 23 912
Кошти суб'єктів господарювання 403 955 406 367 498 157
з них: строкові кошти 108 214 110 359 103 191
Кошти фізичних осіб (з ощадними (депозитними) сертифікатами) 478 100 508 457 552 115
з них: строкові кошти 325 411 327 615 336 663
Кошти небанківських фінансових установ 22 907 23 794 26 885
Проведемо аналіз доходності банківських установ України за допомогою статистичних показників ефективності (табл.2.3).
Таблиця 2.3
Показники доходності Банківської системи України
Показник 2017 2018 2019 Абсолютне відхилення
2018-2017 2019-2018 2019-2017
Доходність 1грн активу 0,13 0,15 0,16 0,02 0,01 0,03
Доходність 1 грн капіталу 1,11 1,32 1,22 0,21 -0,10 0,11
Коефіцієнт дієздатності 1,15 0,89 0,76 -0,26 -0,13 -0,39
Коефіцієнт відношення доходів та витрат 0,87 1,12 1,32 0,25 0,19 0,45
Коефіцієнт надійності банків 0,14 0,13 0,15 -0,01 0,03 0,02
З таблиці 2.3 бачимо, що доходність 1 грн активів за досліджувані роки спостерігається збільшення показника на всьому досліджуваному періоді. Тобто рівень ефективності використання активів збільшується, що є позитивним.
Таблиця 2.4
Основні показники прибутковості банківської системи України
Показник 2017 2018 2019 Відхилення, %
2018-2017 2019-2018 2019-2017
Чиста процентна маржа, % 3,98 5,37 5,28 1,40 -0,09 1,31
ROA, % -1,93 1,69 4,26 3,62 2,57 6,19
ROE, % -15,84 14,67 33,45 30,51 18,78 49,29
Підводячи підсумки проведених розрахунків можна сказати, що чиста процентна маржа за звітний період збільшилася на 1,31 %, що свідчить про здатність банківських установ утворювати чистий процентний дохід, використовуючи загальні активи.
Таким чином, аналіз фінансово-економічних показників свідчить про стабільність та високу ефективність діяльності банківської системи України.
2.2. Аналіз стійкості банківської системи
Для вивчення стабільності українських банків можна використовувати такі показники:
− частка позичкової заборгованості в загальній сумі позик, наданих банками резидентам України;
− співвідношення банківських позик до депозитів в іноземній валюті;
− доля іноземного капіталу в легальному капіталі банку;
− довгостроковий (більше одного року) коефіцієнт позики та депозиту;
− рентабельність активів;
− співвідношення оборотних активів до короткострокових зобов'язань;
− частка активів п’яти найбільших банків у загальній сумі активів банківської системи.
− Частка іноземного капіталу в статутному капіталі банків є наступним показником економічної стійкості.
Рис.2.6. Структура банківських ресурсів за групами банків
Таблиця 2.5
Динаміка складових капіталу балансу
Показник 2017 2018 2019 Відхилення, млн грн
2018-2017 2019-2018 2019-2017
Регулятивний капітал 123,4 136,3 150,3 12,9 14 26,9
Статутний капітал 495,9 466,1 471,2 -29,8 5,1 -24,7
Резерви та фонди 36,2 39 36,3 2,8 -2,7 0,1
Субординований борг 11,8 11,3 10 -0,5 -1,3 -1,8
Збиток минулих років -371,3 -391,9 -393 -20,6 -1,1 -21,7
Збиток поточного року -60,4 -14,8 -4,7 45,6 10,1 55,7
Інше 11,1 26,7 30,5 15,6 3,8 19,4
На початок 2019 року частка іноземного капіталу в статутному капіталі банків України становила 51%. Відповідно до методичних рекомендацій щодо розрахунку економічної стійкості, оптимальне значення цього показника має становити 20-25%. Оскільки частка іноземного капіталу в українських банках знаходиться в межах 41-60%, то її варто вважати критичною.
На сьогодні НБУ вимагає, щоб мінімальний статутний та регулятивний капітал діючих банків склав 200 млн. грн. з 2020 року планку слід підвищити до 300 млн грн. Національний банк також уточнює, що адекватність капіталу малого банку зараз значно (більш ніж удвічі) перевищує нормативну величину.
Отже, основна частина ризиків банківської системи сьогодні зосереджена у групі державних та іноземних банків. За словами голови Асоціації українських банків, 30 відсоткова присутність іноземного капіталу в банківській системі є найбільш економічно вигідною для України.
РОЗДІЛ 3
ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
3.1. Напрями покращення фінансового стану банківських установ
Банківська галузь є дуже важливою частиною української національної економічної системи. Якщо банківські установи працюють стабільно та прозоро, то це можна розглядати як одну з умов забезпечення конкурентоспроможності державної економіки.
Таблиця 3.1
Напрями покращення фінансового стану банківських установ
Методи Особливості
1 2
1. Удосконалення всіх методів функціональнальної діяльності Української банківської системи. Ринковий механізм перетворений на невід'ємну частину успішної системи економічного розвитку, і він відіграє життєво важливу роль у стійкому та ефективному розвитку банківської системи.
2. Українська банківська система повинна бути трансформована у велику, ефективну, динамічну, розвинену, цілеспрямовану та відкриту систему. Така система повинна:
– відзначатися фактом присутності багаторівневої ієрархічної структури;
– мати значну кількість елементів цієї структури;
– мати значну кількість різних функцій, які повинні виконуватися цими елементами зазначеної структури;
– проявлятися через динамічність елементів у всіх підсистемах ієрархічної структури;
– обов’язково мати взаємозв’язків;
– своєчасно реагувати поведінкою системи на вплив зовнішнього середовища;
– встановити та визначити певні процедури прийняття економічних рішень.
3. Національна банківська система повинна стати перехідною. До властивостей цього напрямку належать:
-невиконання фінансових залишків;
-важливість банківського капіталу як основи фінансової стабільності в усій банківській системі;
-рівень особливих взаємозв’язків між елементами системи та компонентами;
-неповна організація та функціональна структура, що призводить до неефективного виконання функції;
-розвиток за рахунок споживання, а не відтворення природних сил, що характеризується незначними витратами капіталу та робочої сили;
-порівняння з динамічним розвитком підприємств сектору економічних суб'єктів, бурхливим розвитком банківських установ.
4. Політика Національного банку України повинна мати значний вплив на ефективність національної банківської системи. Для вдосконалення грошово-кредитної політики нашої країни нам потрібно:
-Продовження стабільності фінансового ринку;
-Передбачити ризики будь-якої економічної ситуації більшості суб'єктів господарської системи;
-Якщо на фінансовому ринку недостатньо ліквідності або вам потрібно посилити стабільність процентних ставок, то вам слід скористатися механізмом рефінансування НБУ проблемного банку.
Продовження табл.3.1
1 2
5. Збільшення рівня капіталу комерційних банків, стимулюючи злиття та злиття малих банківських установ. Впровадження цієї директиви дасть такі результати:
- збільшити капітал;
- врятувати важливі соціальні банки від банкрутства;
- поліпшити ефективність за рахунок зменшення витрат. Особливу увагу слід приділити прибутковому банку з невеликим капіталом, але фінансовою стабільністю.
6. Національну банківську систему потрібно визначити, виконуючи її функції та цілі, оскільки це сприяє підвищенню її ефективності загалом. Для досягнення цього напрямку велику увагу слід приділити:
- вдосконаленню системи управління банками та різними банківськими установами окремо;
- попередженню та виявленню будь-яких несприятливих аспектів функціонування банківської системи та своєчасному їх усуненню.
7. Банківський сектор продовжує покладатися на національну політику. Основними перевагами цієї залежності повинні бути товарність, нейтралітет та правила конкурентної політики. Одним із правильних способів поліпшення якості державного нагляду має бути формування загальної стратегії розвитку банківської системи України. Стратегія повинна відображати найважливіший важіль забезпечення постійного та ефективного розвитку банківської системи, а також шляхи її адаптації до внутрішнього та зовнішнього середовища.
Банки повинні розподіляти свої кошти розумно та ефективно для забезпечення своєї фінансової стабільності. Виконання цієї умови матиме право усунути різницю між ліквідністю, надійністю та прибутковістю комерційних банків.
3.2. Шляхи вдосконалення банківського регулювання та нагляду
Світова фінансова криза висвітлила проблему вирішення банківських установ. Зокрема, делегація Міжнародного валютного фонду в Україні запропонувала приділити більше уваги вирішенню ситуації, з якою стикаються проблемні банки та антикризове управління в Україні.
До найбільш дієвих та ефективних способів розв’язання проблемності банківських установ відносять наступні заходи:
− розробка плану реструктуризації банку;
− злиття з іншим банком або поглинання іншим банком (в міжнародній практиці цей метод має назву M&А);
− купівля банку з прийняттям зобов'язань або поступова ліквідація;
націоналізація проблемного банку державою [14].
Отже, підсумовуючи, необхідні заходи для ефективного розвитку банківського нагляду повинні запровадити систему безперервного банківського нагляду за активами та пасивами та строками їх погашення (включаючи банківські депозити, поточні активи, міжбанківські операції, іноземні кредитні лінії та продовження боргу). Якщо ви виявите, що фінансовий стан будь-якого банку погіршився, будь ласка, проведіть спеціальну виїзну перевірку, щоб діагностувати причину фінансових труднощів та домовитися з керівництвом банку щодо плану реструктуризації для вирішення потенційних проблем.
Управлінню банківського нагляду Національного банку України необхідно встановити тісний контакт з національними наглядовими органами іноземних банків та досягти згоди щодо обміну інформацією про діяльність іноземних банків, що знаходяться під їх контролем. Спільно з іноземними банками та вітчизняними регуляторами Національний банк також повинен оцінити обсяг коштів, наданих материнським банком українським дочірнім банкам, та розробити план дій щодо ризиків для збільшення боргу.