Зразок роботи
Соціально-економічний розвиток будь-якої сучасної країни пов’язаний із здійсненням інвестицій у різні галузі та сфери національної економіки. Окрім недостатніх інвестиційних ресурсів держави, рушійною силою економічного зростання є залучення іноземного капіталу, насамперед у реальний сектор економіки (прямі інвестиції). Економічна теорія виробила певні підходи до сутності прямих іноземних інвестицій, а сукупність науково-теоретичних поглядів на цю проблему визначає можливості їх подальшого розвитку.
Іноземні інвестиції - вкладення іноземного капіталу у вигляді об’єкта цивільного права, що належить іноземному інвестору, в суб’єкт підприємницької діяльності, що здійснюється на території іншої країни, якщо такі об’єкти не вилучені або не обмежені в обігу відповідно до законодавства, у тому числі грошей, цінних паперів, інших активів, майнових і немайнових прав, послуг та інформації. Згідно з правилами МВФ, прямі іноземні інвестиції (ПІІ) здійснюються з метою участі в цілях компанії, що працює на іноземній території, а метою інвестора є можливість брати участь в управлінні компанії.
Відомими способами прямого інвестування є створення філії або компанії, що повністю (100%) належать інвестору за кордоном, придбання або поглинання іноземних підприємств, фінансування діяльності іноземних дочірніх компаній, у тому числі за рахунок внутрішньофірмових позик і кредиторів, наданих материнською компанією своїй іноземній дочірній компанії, набуття права користування землею (в тому числі оренди), природними ресурсами та іншими речовими правами, надання акцій або часток у статутному капіталі іноземної компанії, часткове передання інвестору права контролю над діяльністю компанії (таку частку іноді називають мажоритарною), реінвестування прибутку, отриманого інвестором в країні, де знаходиться філія або спільне підприємство.
ПІІ характеризуються різними формами реалізації, але всі вони можуть бути узагальнені у двох видах - реальні та фінансові. Однак, всі ПІІ розрізняють за трьома характеристиками: стійкий вплив, якого повинен набути інвестор, інвестуючи в підприємство в приймаючій країні; довгостроковий характер інвестицій; можливість брати участь в управлінні підприємством і контролювати його діяльність.
Аналіз останніх публікацій. Фундаментальні основи дослідження механізмів управління, спрямованих на підвищення інвестиційного потенціалу національної економіки, закладено науковими працями Т. Майорової, М. Долішнього, А. Хіміча, В. Козаченка, А. Буряка, С. Екімова, Ю. В. Козаченка, А. В. Козаченка, А. В. Козаченка, А. В. Буряка, С. В. Екімова, Ю. В. Козаченка. Жеревчук, Г. Мамутов, М. Лесецько, А. Черемис, В. Козіка, В. Герзаніч, Р. Шорт, Г. Хуфбауер, Р. Краусс, В. Дельфос, Р. Родрігес, І. Тівончук, І. Гузсва, Я. Бєлінська, Д. Богомолова, Є. Бойко, М. Ковальчук та ін. У ході дослідження науковці приділили увагу питанням кредитування зовнішньоекономічної діяльності, досвіду підтримки експорту зарубіжних країн, а також формам та видам кредитування.
Мета курсової роботи - дослідження теоретичних основ системи залучення іноземних інвестицій.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:
- дослідити економічну сутність, види та форми залучення інвестицій;
- узагальнити світовий та європейський досвід щодо залучення іноземних інвестицій;
- проаналізувати специфіку інвестиційної діяльності та визначити фактори, що її складають;
- оцінити стан іноземних інвестицій та охарактеризувати їх місце в економіці країни;
- проаналізувати залучення іноземних інвестицій в економіку України;
- оцінити інвестиційне середовище в Україні та спрогнозувати рівень залучення прямих іноземних інвестицій.
Об’єктом дослідження є процес залучення іноземних інвестицій в економіку України.
Магістр