Капітал банку та методи його оцінювання (ID:99938)

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. НОРМАТИВНІ ТА ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНЮВАННЯ КАПІТАЛУ БАНКУ 1.1. Сутність капіталу банку та його складові 1.2. Методи оцінювання капіталу банку 1.3. Нормативна база оцінювання капіталу банків України ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ТА ОЦІНКА КАПІТАЛУ БАНКУ НА ПРИКЛАДІ АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» 2.1. Аналіз формування капіталу банку АТ «Райффайзен банк Аваль» 2.2. Оцінка капіталу банку АТ «Райффайзен банк Аваль» 2.3. Оцінка відповідності капіталу АТ «Райффайзен банк Аваль» Базельським вимогам ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЩОДО ОЦІНЮВАННЯ КАПІТАЛУ БАНКУ 3.1. Проблеми капіталізації банків України 3.2. Пропозиції щодо покращення оцінювання капіталу банків України 3.3. Вимоги Базель ІІ та Базель ІІІ щодо оцінювання капіталу банків та перспективи їх впровадження в Україні ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ В даній дипломній роботі було розглянуто такі головні питання, як: сутність капіталу банку та методи його оцінювання, що пропонуються в науковій літературі, а також нормативна база оцінювання капіталу банків України; аналіз формування та оцінка капіталу банку АТ «Райффайзен банк Аваль»; проблеми та перспективи щодо оцінювання капіталу банків України. За результатами досліджень, проведених в роботі, можна зробити наступні висновки: 1) Капітал, хоча за розмірами становить і незначну частину банківських ресурсів, відіграє визначальну роль у процесі створення та функціонування банку. Формування власної капітальної бази є необхідною умовою його майбутньої діяльності. Отже, банківський капітал, по-перше, є цінністю безпосередньо для акціонерів банку, оскільки вони прагнуть не втратити свої гроші і отримати прибуток, а по-друге, є основою розвитку банку. Капітал слугує для покриття збитків і збереження платоспроможності, забезпечення доступу до ринків фінансових ресурсів і захисту банку від фінансових ризиків. 2) Банківський капітал складається з акціонерного капіталу, резервів та нерозподіленого прибутку, хоча може включати й інші елементи згідно з регулюючими правилами конкретної країни. Основною частиною капіталу як за розмірами, так і за значенням є статутний капітал, що формується з акціонерного або приватного капіталу шляхом емісії акцій чи внесків засновників. В Україні на сьогодні банки можуть існувати у вигляді публічного акціонерного товариства (чи кооперативного банку), тобто емісія акцій повинна здійснюватися публічно, а внески засновників можуть бути виключно в грошовій формі. 3) Капітал банку відіграє роль своєрідного буфера, який поглинає втрати від реалізації різноманітних ризиків. Капітал слугує захистом для коштів вкладників і кредиторів, оскільки збитки від кредитних, інвестиційних, валютних операцій банку, зловживань, помилок списуються за рахунок резервів, які входять до складу капіталу. Розмір банківського капіталу істотно впливає на рівень надійності та довіри до банку з боку суспільства. Саме тому проблема визначення достатності капіталу банку та методів його регулювання є однією з центральних у міжнародній банківській практиці. 4) Порівняно низька величина обсягу власного капіталу комерційних банків України на сьогодні залишається однією з основних проблем ефективності банківської системи України. Важливість проблеми збільшення капіталізації банківської системи визначається дією наступних факторів: по-перше, достатній обсяг власного капіталу є необхідною умовою успішного виконання банками своєї посередницької функції у перерозподілі грошових ресурсів; по-друге, рівень капіталізації визначає довіру до банківської системи з боку клієнтів, а відтак є однією із головних умов підтримання її фінансової стабільності; по-третє, достатня капіталізація банку є необхідним елементом у системі заходів щодо забезпечення його конкурентоспроможності на ринку. Проте, оцінювання капіталу банків України можна покращити. Для цього були запропоновані наступні попозиції: 1) На макрорівні необхідно забезпечити стимулювання нарощування банківського капіталу шляхом установлення відповідних регуляторних та фіскальних важелів. Основним індикатором , який використовують при оцінці капіталізації банків на макрорівні є відношення власного капіталу до ВВП країни. 2) На макрорівні вирішення проблеми управління капіталом банків та підвищення капіталізації в цілому зводиться переважно до визначення певних завдань і нормативів, які виконують комерційні банки відповідно до вимог Національного банку України, а практичний її аспект на мікрорівні, покладається на окремі банки, які повинні виробити ці механізми і знайти потрібні кошти. Саме тому, пропонуємо комплексне вирішення проблем вибору джерел нарощування капіталу банків. Зокрема, на макрорівні необхідно забезпечити удосконалення банківського законодавства, активізацію ролі банківських асоціацій, активізацію регулятивної політики НБУ, створення системи рейтингування та підвищення конкурентоспроможності вітчизняних банків порівняно з іноземними. На мікрорівні – запровадити дієві інструменти збільшення капіталу через удосконалення системи фінансового менеджменту у комерційних банках. 3) Слід зосередити увагу на участі Національного банку України, комерційних банків та держави у процесі підвищенні капіталізації банків України. Процесом управління капіталізацією банківської системи повинна стати цілеспрямована діяльність Національного банку, орієнтована на підвищення ефективності функціонування банків, що буде сприяти адекватному покриттю ризиків з поступовим нарощенням капіталу, що у свою чергу забезпечить повноцінність кредитно-інвестиційним потенціалом усі сфери національної економіки та зовнішньоекономічної діяльності. 4) Вважаємо за необхідне встановлення загальної квоти іноземного капіталу у структурі статутного капіталу банківської системи Україні на рівні не більше ніж 50%, а на активні та валютні операції банків з іноземним капіталом встановлення лімітів. Необхідність такого обмеження полягає в тому, щоб поряд з розвитком банків з іноземними капіталами на території України існувала можливість розвитку та підвищення ефективності функціонування вітчизняного банківського капіталу.