Зразок роботи
За Конституцією України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується [1]. Для реалізації цього принципу громадяни України мають право, зокрема, укладати трудові договори з іноземними наймачами як на території України, так і за кордоном.
Зовнішня трудова міграція характерна для України і вона має різноспрямований характер – схід/захід. Число українських громадян, які постійно працюють за межами України, постійно зростає. При цьому, держава намагається приймати відповідні заходи щодо захисту своїх громадян, тому що дискримінація громадян України, що працюють за кордоном - доведений факт.
Одними з основних причин трудової міграції є безробіття та низький рівень доходів. Можна відзначити невідповідність оплати праці сучасним потребам і зростання вимог роботодавців до якості робочої сили, що спричиняє подальше соціальне розшарування та малозабезпеченість населення.
Україна перейшла на суто комерційні принципи фінансування соціальної сфери, зокрема медицини й охорони здоров’я. Унаслідок цього виникло масове намагання максимально економити на ціні робочої сили, щоб досягти конкурентних переваг на світових ринках, замість того, щоб підвищувати її за рахунок технологічного оновлення виробництва та вищої продуктивності праці.
Країни–експортери робочої сили мають великий досвід у цій сфері. У межах загальних заходів зі сприяння розвитку малого та середнього підприємництва мігрантам, котрі поверталися на Батьківщину, або членам їхніх сімей надавали спеціальні пільги у разі відкриття власного бізнесу.
У Греції, наприклад, у початковий період діяльності їх звільняли від сплати податків. Вони мали право на безмитне або пільгове ввезення на Батьківщину придбаних у країні працевлаштування машин, інструментів та власної справи чи господарювання на землі. Пільги надавалися також кооперативам колишніх мігрантів, зокрема житловим [2].
В Югославії було налагоджено таку систему, коли промислові підприємства, що потребували певного устаткування, могли скористатися послугами працівника-мігранта. Він поставляв відповідний верстат і тим самим отримував право на працевлаштування на підприємстві для себе чи членів своєї родини. Замість верстата на тих самих умовах така особа могла надати підприємству валютний кредит для придбання необхідного обладнання [3].
Для визначення права, яке регулюватиме подібні трудові відносини, у ст. 8 КЗпП України закріплена норма про те, що трудові відносини громадян України, які працюють за її межами, а також трудові відносини іноземних громадян регулюються законодавством держави, у якій здійснюється працевлаштування працівника, і міжнародними договорами України.
Магістр