Умови працевлаштування іноземних громадян в Україні (ID:220830)

Працевлаштування іноземців не потребує значних зусиль з боку вітчизняного роботодавця. Однак порядок, передбачений законодавством, має бути дотриманим. Іноземців і тих, хто не має громадянства (далі – іноземець), беруть на роботу в Україні, керуючись дозволом на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, якщо інше не обумовлено в міжнародних угодах України, згоду на обов’язковість яких надала Верховна Рада України. Про це зазначено у ч. 4 ст. 3 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI. Іноземців, котрі постійно проживають в Україні (та яким видана посвідка на постійне проживання), приймають на роботу на загальних підставах, тобто для них діє такий самий порядок, що і для українських громадян. Власне порядок видачі дозволу на працевлаштування іноземців та осіб, котрі не мають громадянства, продовження терміну його дії чи навпаки — анулювання (далі — Порядок № 437) визначений у постанові КМУ від 27.05.2013 № 437 (далі — Постанова № 437). Зокрема, коли йдеться про прийняття на роботу іноземця, законодавство України визначає певні категорії таких осіб, коли обов’язково слід отримати дозвіл на працевлаштування від служби зайнятості. Насамперед роботодавець повинен звернутися по дозвіл на застосування праці іноземців:  якщо в Україні чи окремому її регіоні немає кваліфікованих працівників, котрі володіють необхідними навиками, знаннями та досвідом для виконання відповідного виду роботи (далі — категорія І);  якщо може достатньо обгрунтувати доцільність застосування праці таких осіб, однак, коли інше не обумовлено в міжнародних договорах України, які визнала обов’язковими для виконання ВР (далі — категорія ІІ);  яких направив в Україну закордонний працедавець на основі договорів (контрактів), що були укладені між українським та іноземним суб’єктом господарювання, якщо кількість кваліфікованих іноземців, яких залучають для виконання певного обсягу робіт в рамках цих контрактів, не перевищує 50% загальної кількості працівників, котрі працюватимуть на умовах договорів чи контрактів (далі — категорія ІІІ);  які відповідно до графіка специфічних зобов’язань у секторі послуг Протоколу про вступ України до СОТ (ст. II Генеральної угоди про торгівлю послугами) є «внутрішньокорпоративними цесіонаріями» (далі — категорія ІV);  стосовно яких ухвалене рішення про оформлення документів щодо вирішення питання з приводу визнання біженцями чи особами, котрі мають потребу в додатковому захисті (далі — категорія V).