Зразок роботи
1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВЕДЕННЯ
ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ
1.1 Теоретичні аспекти щодо ведення земельного кадастру
Раціональне та ефективне використання земельних ресурсів - одне з основних економічних завдань, на використання якого спрямовується організаційна діяльність будь-якої держави, у зв'язку з цим, та з метою створення державної системи захисту прав власності на землю підвищується практична значимість державного земельного кадастру як системи необхідних і доступних даних про природний, господарський і правовий статус земель, вартість і правовий режим земельних ділянок. Вирішення цієї проблеми актуальне нині й в Україні, яка переживає докорінні економічні зміни, в тому числі і в галузі сільського господарства і розмежуванні прав та форм власності[1].
Виходячи зі складності обсягу досліджень і завдань, що вирішуються земельним кадастром, його можна трактувати як науку, як систему заходів, відомостей, документів і як систему організаційно-управлінських дій. Термін "кадастр" (cadastre) вперше був введений у Франції у часи Наполеона І при проведення земельної реформи. Походження терміну не досить зрозуміле до цих пір. Деякі джерела пояснюють його походження з латинського "capitastrum", що виникло в свою чергу із злиття слів "capitum registrum", що буквально означає "реєстр великих літер" або, по припущенню, відповідає "реєстру обкладених податком ділянок землі".
Державний земельний кадастр посідає особливе місце серед галузевих кадастрів та інформаційних потоків. На сьогодні, існує значна кількість визначень земельного кадастру, наведемо деякі з них.
Земельний кадастр як наука вивчає загальні властивості, принципи і закономірності, формування і функціонування земельних ділянок як об'єктів земельно-правових відносин, просторового базису, головного засобу виробництва в сільському і лісовому господарствах та природного ресурсу.
На нашу думку, земельний кадастр - це єдина державна багаторівнева система земельно-кадастрових робіт та процедура визнання факту виникнення або припинення існування земельних ділянок як об'єктів права власності та права користування і Їх оцінки, що містить сукупність необхідних даних і документів про правовий режим земельних ділянок, їх вартість і розподіл серед власників землі, землекористувачів, про категорії земель, а також про кількісні, якісні й оціночні характеристики земельних ділянок [1].
Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та місцевого самоврядування, зацікавлених підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного й екологічного обгрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є:
- забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки;
- застосування єдиної системи просторових координат та системи
ідентифікації земельних ділянок;
- запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її
достовірності.
Державний земельний кадастр включає такі складові частини:
- кадастрове зонування;
- кадастрові зйомки;
- бонітування грунтів;
- економічну оцінку земель;
- грошову оцінку земельних ділянок;
- державну реєстрацію земельних ділянок;
- облік кількості і якості земель.
Основою земельно-кадастрових робіт є кадастрові зйомки, що є комплексом робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.
Кадастрові зйомки передбачають:
1. геодезичне встановлення меж земельної ділянки;
2. погодженнямеж земельної ділянки зі суміжними власниками та землекористувачами;
3. відновлення меж земельної ділянки на місцевості;
4. встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі;
5. виготовлення кадастрового плану.
Важливе значення мають дані бонітування грунтів - порівняльної оцінки якості грунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на урожайність сільськогосподарських культур. Принципи Державного земельного кадастру:
1.Правильність ведення земельного кадастру і використання його даних забезпечують централізоване керівництво і контроль з боку органів - державної влади і відомчого управління.
2. Єдність земельного кадастру означає, що він повинен охоплювати всю територію країни, вестися за єдиною системою.
3. При проведені земельного кадастру особлива увага приділяється питанням дотримання принципу законності, що стоїть на сторожі охорони прав власників землі і землекористувачів.
4. Земельний кадастр має бути об'єктивним тобто всі його показники повинні бути строго достовірні, повністю відповідати дійсності.
Отже, Державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок» їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів [10].
Магістр