Удосконалення землевпорядного забезпечення вирішення земельних спорів (ID:702388)

Сучасне реформування земельних відносин в Україні вимагає належного гарантування людині земельних прав. Такі гарантії земельних прав базуються, зазвичай, на конституційних принципах законності та рівності, і як правило, завжди викликали певні інтереси, так як будь-які суб’єкти правових відносин бажають у повній мірі реалізувати свої земельні права, зокрема, і з боку правового захисту – гарантіями захисту. А вирішення земельних (межових) спорів – є одним із найважливіших таких гарантій прав на земельні ділянки, відновідно до закріплених у розділі п’ятому Земельного кодексу України. Поміж великої сукупності земельних спорів окреме місце займають спори щодо меж земельних ділянок та, мабуть, і за кількістю. Актуальність питань щодо вирішення земельних спорів, а особливо про межі земельних ділянок, що спричинено великою кількістю різних чинників. На сучасному етапі розвитку земельних відносин в Україні склалася ситуація, коли землю як об’єкт нерухомості та права власності включено до цивільного обігу. Варто зауважити, що разом із тим не всі земельні ділянки характеризуються визначеністю своїх меж та, на жаль, не всі земельні ділянки зареєстровані в Державному земельному кадастрі, а у результаті такої ситуації вони дуже часто мають лише фактичні межі, а юридичні – які мали б бути встановлені згідно з вимогами чинного законодавства, як правило, відсутні. Між тим, досліджувана ситуація може призводить до серйозних наслідків, зокрема, це твсно зв’язано з порушенням меж таких земельних ділянок, а відтак – у цілому порушення прав на землю. Сучасна практична сторона вирішення спорів саме щодо меж земельних ділянок встановлює доволі чітку типовість спірних ситуацій, окрім того, чинне законодавство України у сфері земельних відносин і ведення Державного земельного кадастру достатньо детально регулюють здебільшого відносини технічного боку вирішення земельних спорів. Доречно буде відзначити, що регламентація правових відносин щодо подолання розбіжностей між власниками чи землекористувачами суміжних земельних ділянок з причин місцезнаходження їх спільної межі, а також щодо питання позбутися відповідних помилок у даних, які містяться у документах, відповідно до яких вносяться дані до Державного земельного кадастру, залишаються недостатньо впорядкованими.