Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Ринок землі є основним і об’ємним об’єктом державного регулювання, особливої уваги в якому заслуговують механізми купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення. Формування повноцінного ринку є одним із ключових завдань сучасної земельної реформи. Без нього важко уявити завершений та системно організований процес реформування земельних відносин і ринкової економіки загалом. Саме тому вибрана тема дослідження є вкрай актуальною, оскільки є необхідність розробки якісної моделі регулювання ринку земель сільськогосподарського призначення зі сторони держави. Дослідження спрямоване на вирішення цих недоліків та вдосконалення здійснення системи управління ринку земель сільськогосподарського призначення для досягнення більш системних та ефективних результатів.
Метою дослідження є детальне вивчення сучасного стану та державного регулювання ринку земель сільськогосподарського призначення в Україні.
Завданням дослідження є:
‒ визначення теоретичних аспектів ринку земель та його ролі у розвитку земельних відносин;
‒ аналіз світового досвіду регулювання ринку земель;
‒ визначення механізмів, принципів та завдань державного регулювання ринку земель;
‒ здійснити критичний аналіз законодавчої бази ринку земель;
‒ провести аналіз сучасного стану функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення;
‒ визначити модель державного регулювання ринку земель в Україні;
‒ сформувати модель організаційно-економічного регулювання ринку земель в Україні;
‒ визначити основи здійснення моніторингу ринку земель.
Об’єктом дослідження є ринок земель сільськогосподарського призначення в Україні.
Предметом дослідження виступають процеси організації і регулювання ринку земель сільськогосподарського призначення.
Методи дослідження. монографічний, графічний, економіко-статистичний, абстрактно-логічний, діалектичний, порівняння.
Новизна досліджень полягає у розробленні моделі регулювання ринку земель сільськогосподарського призначення та організаційно-економічного регулювання ринку земель сільськогосподарського призначення. На основі запропонованих моделей обгрунтовано доцільність запровадження фермерської моделі земельного ринку та встановлення кваліфікаційних обмежень щодо купівлі-продажу земельних ділянок. У роботі обгрунтована доцільність створення положень щодо запобігання концентрації сільськогосподарських земель в одних «руках». Також, запропоновано вдосконалити номативно-праву базу щодо запровадження методичних підходів до консолідації земель та проведення моніторингу ринку земель.
Апробація результатів дослідження проводилася під час участі у III Міжнародній науково-практичній конференції науково-педагогічних працівників та молодих науковців «Актуальні аспекти розвитку науки і освіти», яка проходила на базі Одеського державного аграрного університету 09‒10 листопада 2023 року у м. Одеса з доповіддю на тему: «Світовий досвід з регулювання ринку земель сільськогосподарського призначення». За результатами участі опубліковані тези доповіді.
Текстова частина виконана на 85 сторінках основного тексту комп’ютерного набору і складається зі вступу, чотирьох розділів, 8 висновків, списку використаної літератури у кількості 57 найменувань. Кваліфікаційна робота містить 2 таблиці, 7 рисунків.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РИНКУ ЗЕМЕЛЬ
1.1 Ринок земель та його роль у розвитку земельних відносин
Земля – це ресурс першорядної важливості, що має величезне економічне, соціальне та культурне значення для будь-якого суспільства. З економічної точки зору, землю можна розглядати як основний ресурс, на якому ґрунтується благополуччя суспільства. Земля є ключовим ресурсом, без якого не може існувати жодна держава. Таким чином, визнання землі як джерела процвітання становить основу для ефективного управління на найвищому державному рівні. Ринок землі – це важлива складова побудови земельних відносин у будь-якій економічній системі. Він виступає важливим інструментом у формуванні ефективних та стійких земельних відносин, що мають безпосередній вплив на розвиток аграрного сектору та економіки країни в цілому, стимулює конкуренцію та сприяє оптимальному використанню земельних ресурсів.
Для розуміння предмету дослідження потрібно надати визначення поняттю «ринок земель», однак його однозначного трактування серед вітчизняних дослідників не існує. Ринок землі – це широке поняття, в основу якого юридично закладено визнання землі капіталом та можливість фізичним чи юридичним особам здійснювати операції з купівлі чи продажу стосовно неї. В. В. Носік дає наступне пояснення терміну «ринок землі»: це тип суспільних відносин, що нормативно врегульовані нормами чинного, які виникають при здійсненні органами місцевого самоврядування або державної влади прав власності на землю від імені Українського народу. Це також включає отримання та реалізацію фізичним або юридичним особам суб'єктивного права власності та всіх інших прав, які гарантуються Конституцією України. Крім того, це охоплює створення та роботу інфраструктури ринку землі, його регулювання на державному та місцевому рівнях, а також захист прав учасників ринку землі. [1]. У своєму дослідженні Мельник Л. Ю., Васильєв С. В., Речка К. М. описують ринок земельних ділянок як взаємовідносини між володарем земельної ділянки та потенційним покупцем. Перший надає право власності на земельну ділянку, а другий виражає бажання придбати її. Цей процес включає акт купівлі-продажу конкретної земельної ділянки, що представляє собою добровільну та еквівалентну обмінну угоду, при якій здійснюється зміна власника [2].
Відповідно до вищезгаданих визначень, термін «ринок земель сільськогосподарського призначення» охоплює систему взаємодій та механізмів, спрямованих на реалізацію економічних інтересів землевласників та землекористувачів через перерозподіл земель сільськогосподарського призначення, зокрема, шляхом купівлі-продажу та передачі прав на їхнє використання. Цей ринок визначається конкретними правилами і стандартами, які регулюють процеси обігу земельних ділянок, включаючи аукціони, укладення угод, реєстрацію власності та інші аспекти юридичних відносин, пов'язаних із земельними ресурсами. Важливим аспектом є також урахування аспектів сталого розвитку.
Магістр