Зразок роботи
Комп'ютерам ще далеко до досягнення мети - стати рівним партнером людини в його інтелектуальній діяльності. Однак, з історичної точки зору використання логіки як підходящого щабля на цьому довгому шляху є природним й плідним, оскільки саме логіка супроводжує процес мислення людини з моменту зародження інтелекту.
Звичайно, логіка давно використовується й при проектуванні комп'ютерів, і при аналізі комп'ютерних програм. Однак безпосереднє використання логіки як мови програмування, що називається логічним програмуванням, виникло порівняно недавно.
Логічне програмування, так само як і подібний до нього напрямок - функціональне програмування, радикально відхиляється від основного шляху розвитку мов програмування. Логічне програмування будується не за допомогою деякої послідовності абстракцій і перетворень, що відштовхується від машинної архітектури фон Наймана й властивого їй набору операцій, а на основі абстрактної моделі, що ніяк не пов'язана з якимось типом машинної моделі. Логічне програмування базується на переконанні, що не людині варто навчати мисленню в термінах операцій комп'ютера, а комп'ютер повинен виконувати інструкції, властиві людині. У своєму граничному й чистому виді логічне програмування припускає, що самі інструкції навіть не задаються, а замість цього явно, у вигляді логічних аксіом, формулюються відомості про завдання й припущення, достатні для її рішення. Подібна програма може виконуватися при постановці завдання, формалізовані у вигляді логічного твердження, що підлягає доказу. Виконання програми полягає у спробі вирішити завдання, тобто довести цільове твердження, використовуючи припущення, задані в логічній програмі [2].
Впродовж всієї історії програмування домінуюча роль відводилася проблемі визначення методів, які полегшують розробку і подальший супровід програм, що скорочують кількість помилок при створенні і модифікації програм, зниження трудомісткості програмування.
Логіку роботи програм, написаних на двійковому коді, дуже важко зрозуміти через те, що програма являє собою суцільний набір нулів і одиниць.
Мова програмування - формальна знакова система, призначена для запису комп'ютерних програм, визначає набір лексичних, синтаксичних і семантичних правил, які задають зовнішній вигляд програми і дії, які виконає виконавець (комп'ютер) під її управлінням.
Мова найчастіше представлена у вигляді набору специфікацій, що визначають його синтаксис і семантику. Для багатьох мов програмування створені міжнародні стандарти. Спеціальні організації проводять регулярне оновлення специфікацій і формальних визначень відповідної мови, а також продовжують розробку і модернізацію мов програмування.
З часу створення перших програмованих машин людство придумало вже більше двох з половиною тисяч мов програмування і щороку їх число поповнюється новими. Деякими з них вміє користуватися тільки невелике число їх власних розробників, інші стають відомі мільйонам людей. Професійні програмісти іноді застосовують у своїй роботі більше десятка різноманітних мов програмування [1].
Широкого поширення набули об’єктно-орієнтовані мови програмування, на яких легше реалізувати великі і складні проекти. Їх відмінність від мов високого рівня полягає в можливості відсторонення від алгоритму виконання програми. За допомогою таких мов розробник як би оперує віртуальними об’єктами.
Актуальність теми зумовлена тим, що прогрес комп'ютерних технологій визначив процес появи нових різноманітних знакових систем для записів алгоритмів – мов програмування.
Розробленість теми Курсова робота підготовлена на основі вивчення літератури, в якій відображено досліджувану тему.
Об’єкт, предмет і мета дослідження
Об'єктом дослідження є мови програмування.
Предметом дослідження є визначення та огляд сучасних мов програмування.
Метою курсової роботи є класифікація та аналіз мов програмування.
Задачі дослідження :
- Ознайомитись з поняттям «мови програмування»;
- Розглянути та проаналізувати сучасні мови програмування та їх розвиток;
- Визначити найкращі з сучасних мов програмування.
Магістр