Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність теми. Дипломатія сьогодні-це ефективний засіб реалізації зовнішньої політики держави, сукупність практичних заходів, прийомів і методів, що застосовуються з урахуванням конкретних умов і характеру вирішуваних завдань, офіційна діяльність держави і глав урядів, міністра закордонних справ, керівників іноземних агентств, дипломатичних представництв за кордоном, делегацій на міжнародних конференціях з реалізації цілей і завдань зовнішньої політики держави, захисту прав та інтересів країни, її інститутів і громадян за кордоном. Зазвичай мистецтво ведення переговорів прийнято пов'язувати з терміном "дипломатія" для запобігання або вирішення конфліктів, пошуку компромісів і взаємоприйнятних рішень, розширення і поглиблення міжнародного співробітництва. Дипломатичні процеси не можуть тривати без мовного спілкування. Одним з найпопулярніших видів дипломатії в країнах світу є дипломатична мова.
Мовні засоби в дипломатичному дискурсі є найважливішими інструментами для здійснення невійськових заходів і ведення переговорів. Тому виникає необхідність описати, систематизувати і класифікувати згаданий арсенал засобів, використовуваних діячами даної сфери і сфери зайнятості. Особливу увагу дипломатів привертають проблеми запобігання та вирішення конфліктів, оскільки їх кількість у сучасному світі значно збільшується.
Мета роботи полягає в установленні мовленнєвих тактик реалізації стратегії дискредитації в сучасному дипломатичному дискурсі, зокрема в промовах дипломатів.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких конкретних завдань:
• з’ясувати сутнісні риси дипломатичного дискурсу та його взаємозвʼязки з політичним дискурсом;
• висвітлити основні ознаки стратегії дискредитації як особливого різновиду мовленнєвого впливу в дипломатичному дискурсі;
• розробити алгоритм, визначити принципи та методи дослідження;
• з’ясувати якісно-кількісні характеристики індикаторів негативної тональності, котрі визначають фрагменти дипломатичного дискурсу як дискредитувальні;
• розробити класифікацію мовленнєвих тактик стратегії дискредитації в означеному типі дискурсу;
• схарактеризувати мовленнєвоактовий потенціал і набір лінгвальних маркерів кожної з тактик;
Об’єктом дослідження є фрагменти дискурсу дипломатів США, що містять реалізації мовленнєвих тактик стратегії дискредитації.
Предмет дослідження – мовленнєві тактики та засоби реалізації стратегії дискредитації у промовах американських дипломатів напередодні військового конфлікту на сході України та у фазах його чергового загострення.
Дібраний фактологічний матеріал піддано лінгвістичному аналізу із застосуванням загальнонаукових і спеціальних методів для вирішення поставлених конкретних завдань у роботі: аналізу та синтезу, використаних для формування теоретико-методологічної бази та розробки алгоритму дослідження; суцільної вибірки, застосованої під час добору ілюстративного матеріалу; контент-аналізу, який виявився необхідним для визначення фрагментів дискурсу дискредитаційного характеру та встановлення їхніх особливостей; дискурсивного аналізу, що уможливив виокремлення провідних тактик і їхню класифікацію; мовленнєвоактового і прагмалінгвістичного аналізу, а також описового методу – для характеристики та опису досліджуваних мовленнєвих тактик; систематизації й узагальнення – для здійснення комплексного аналізу одержаних даних; кількісних підрахунків, застосованого для встановлення кількісних характеристик уживання дипломатами мовленнєвих актів і мовленнєвих тактик, що реалізують стратегію дискредитації в сучасному англомовному дипломатичному дискурсі.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у виявленні якісних та кількісних характеристик мовленнєвих тактик, що імплементують стратегію дискредитації в промовах американських дипломатів у період конфлікту на сході України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення й висновки роботи можуть бути використані в навчальній роботі ВНЗ, зокрема у викладанні нормативних курсів теоретичної граматики (розділи
«Аналіз дискурсу», «Прагматика речення»), комунікативної лінгвістики (розділ «Природа, компоненти і форми комунікації»), загального мовознавства (розділи «Мова і мовлення», «Мова і свідомість», «Мова і суспільство», «Мова і комунікація»), теорії мовної комунікації (розділи «Комунікативні ресурси», «Лінгвоструктурний підхід до вербального коду в комунікації», «Організація мовного коду в комунікації», «Тактико-стратегічний та мовленнєвоактовий потенціал мовної комунікації»), на заняттях із практики навчання англійської мови для розвитку навичок комунікації впливу й формування комунікативної компетенції студентів.
Апробація роботи. Основні положення й результати дослідження висвітлено в доповідях на 12 міжнародних науково-практичних конференціях: «Когнітивно-прагматичні дослідження професійних дискурсів» (Харків, 2014), «Мова і соціум: етнокультурний аспект» (Бердянськ, 2014), «Пріоритети германського та романського мовознавства» (Луцьк – Світязь, 2014), «Актуальні проблеми психолінгвістики та психології мовлення особистості COPAPOS – 2014» (Луцьк, 2014), «Психолінгвістика в сучасному світі» (Переяслав- Хмельницький, 2014), «Urgent Problems of Philology and Linguistics – 2014» (Будапешт, 2014), «Мир языка – мир в языке» (Київ, 2015), «Актуальні проблеми германської філології та прикладної лінгвістики» (Чернівці, 2015), «Сучасні дослідження з лінгвістики, літературознавства і міжкультурної комунікації» (Івано-Франківськ, 2015), «Етнос, мова та культура: минуле, сьогодення, майбутнє» (Львів, 2016), «Сучасні дослідження з лінгвістики, літературознавства і міжкультурної комунікації (ELLIC)» (Івано-Франківськ, 2016), «Американські та британські студії: мовознавство, літературознавство, міжкультурна комунікація» (Київ, 2016).
Структура роботи полягає в двох розділів, 6 підпунктах, висновках та список літератури.
Магістр