Позитивна та негативна ввічливість (ID:1125471)

Ввічливість є невід’ємною частиною міжкультурного спілкування, яка регулює поведінку, забезпечує та організовує гармонійне спілкування. Основні положення теорії ввічливості викладені в працях британських дослідників П. Брауна та С. Левінсона. Ключовим поняттям у їхній теорії є «FTA» (Face Threatening Act - Закон про загрозу обличчю). Як видно, в основі ввічливості лежить поняття публічного обличчя, тобто самооцінка індивіда, яка пов’язана з прагненням уникнути бар’єрів особистої поведінки та бажанням отримати схвалення своєї поведінки. Учасники спілкування намагаються уникнути потенційних загроз, використовуючи різноманітні вербальні стратегії. Відповідно, розрізняють позитивні та негативні стратегії ввічливості, і кожна стратегія має свої особливості в мовленні [1]. Ввічливість (також відома як ґречність, чемність) — дотримання правил етикету, уважність і доброзичливість до оточуючих. Під ввічливістю часто розуміють уміння шанобливо і тактовно спілкуватися, готовність шукати компроміси і вислуховувати протилежні точки зору. Ввічливість вважається проявом хороших манер і знання етикету. Оскільки ввічливість є культурним явищем, те, що вважається ввічливим в одній культурі, може вважатися грубим або дивним в іншій. Загалом ввічливість дозволяє людям почуватися комфортно в товаристві один одного та уникнути напруги у стосунках. Однак відмінності в нормах поведінки людей у різних культурах і субкультурах також можуть призвести до того, що деякі присутні можуть відчувати збентеження, сором або навіть вважати те, що відбувається, агресією [1].