Сучасні вимоги до організації медичного обслуговування в навчальних закладах (ID:1125491)

Турбота про здоров'я дітей набуває особливого значення в умовах негативної демографічної ситуації, яка спостерігається в Україні протягом останніх десятиліть. Цю функцію в основному виконує лікувально-профілактична робота. Її виконання регулюється новими медичними та санітарними правилами для навчальних закладів. Загальний рівень здоров'я дітей є показником соціально-економічного розвитку суспільства і країни. Від здоров'я дітей у кожній країні залежить формування трудового та інтелектуального потенціалу [1]. Останнім часом світові вчені визначили найбільші загрози, які стоять перед людством у глобальному масштабі: війни, екологічні катастрофи, незбалансований соціально-економічний розвиток країн, негативна демографічна динаміка, виснаження природних ресурсів, негативні наслідки технічних революцій, які перебувають у глобальному масштабі негативно впливає на здорових людей, особливо в дитячому віці. У зв’язку з цим останніми роками міждержавні уряди та громадські організації в усьому світі докладають все більше зусиль для формування, збереження, зміцнення та відновлення здоров’я дітей. Тому постало питання контролю до організації медичного обслуговування в навчальних закладах. У нашій країні процес депопуляції з 1990 р. характеризується демографічною кризою, що супроводжується зростанням дитячої захворюваності, поширеності захворювань та помітними показниками інвалідності. Тому протягом усього періоду незалежності Україна намагалася залишатися в розвиненому середовищі та проголошувала, що визнає турботу про здоров’я дітей пріоритетом своєї національної політики [1]. Тому лікувально-профілактична складова діяльності навчальних закладів у наш час є надзвичайно важливою, про що свідчить тенденція до вдосконалення відповідних медичних норм і правил, прийнятих на державному рівні. Адже медичні та профілактичні умови дітей не тільки впливають на функціональний стан організму, а й визначають засіб його подальшого розвитку. В сучасних умовах демографічної та соціально-економічної кризи особливо актуальним питанням охорони здоров’я дитини є удосконалення профілактичної спрямованості діючої системи освіти для забезпечення комфортних та максимально ефективних умов розвитку та підготовки дітей [3]. Питання медичного нагляду за станом здоров'я дітей та розробки гігієнічних вимог до умов їх перебування в закладах має досить давню історію і ретроспективно розглянуто дослідниками Н. С. Полькою, В. С. Єрмілов, Л. А. Стасюк. Сучасні проблеми збереження здоров'я дітей на міжнародному та вітчизняному рівнях у різних аспектах розглядали вчені А. В. Коблянська і К. А. Скляренко, Н. І. Мельник, А. А. Баранов із співавт., Р. А. Моісеєнко, Н. С. Полька і О. В. Бердник, О. О. Дудіна і А. В. Терещенко. Але, мабуть, найважливіший аспект профілактичної роботи в навчальних закладах – проведення та організація дотримання гігієнічних та медичних норм і правил у цілому. Тому питання, пов’язані з нещодавно прийнятим на державному рівні комплексом медичних, гігієнічних, санітарних та протиепідемічних вимог, мають передбачати розвиток профілактичної складової організації діяльності навчальних закладів у вигляді дотримання законів про медичне обслуговування закладів освіти. Для здоров'я дітей велике значення має медична та гігієнічна направленість організації діяльності системи навчальних закладів. В системі шкільного навчання та виховання спостерігаються наступні позитивні тенденції, в яких проявляються гігієнічні аспекти [5]:  працювати над повним дотриманням гігієнічних вимог щодо фізичної активності, харчування, умов життя та рівня навчання на всіх рівнях системи освіти та в усіх соціальних верствах населення, приділяючи особливу увагу дітям із бідних або соціально незахищених сімей;  постійний професійний розвиток та поліпшення умов праці працівників навчального закладу;  обов'язкова тісна співпраця персоналу з батьками для вдосконалення їх педагогічних та гігієнічних навичок здорового способу життя;  постійний контроль за руховою активністю та станом харчування дітей, а також умовами перебування у навчальних закладах;  удосконалити державну політику у сфері освіти та виховної роботи шляхом координації роботи міністерств та органів місцевого самоврядування [2].