Особливості функціонального аналізу (ID:1125501)

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ ФОРМУВАННЯ СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНОГО АНАЛІЗУ 1.1 Сутність поняття структурно-функціонального аналізу Структурно-функціональний аналіз — принцип системного вивчення суспільних явищ і процесів як структурно розчленованого цілого, в якому кожен елемент структури має певне функціональне призначення. У марксистській соціології соціально-економічні формації — це структурні утворення суспільства: матеріальне і духовне виробництво, базис і надбудова, економічні, соціальні і політичні відносини, соціально-економічні, політичні і культурні інститути. Поняття функції має два значення: 1) службова роль ("призначення") одного елемента соціальної системи відносно іншого або системи в цілому (наприклад, функції держави, права, мистецтва, освіти); 2) залежності в рамках цієї системи, де зміни (функції) в одній частині випливають зі змін в іншій (наприклад, зміни у співвідношенні міського та сільського населення як функція індустріалізації; підвищення задоволеності роботою як функція значимої роботи тощо). У цьому контексті функціональні залежності можна розглядати як детерміновані. Вивчення перших і других функціональних зв'язків і залежностей є одним із завдань спеціальної соціологічної теорії, заснованої на синтезі теоретичного аналізу та емпіричних досліджень [13, c. 26]. Структурно-функціональний аналіз в марксистській соціології органічно пов'язаний з принципами історизму, соціально-економічного детермінізму, врахуванням внутрішніх суперечностей у явищах. Ці принципи, взяті в сукупності, утворюють діалектико-матеріалістичну методологію дослідження суспільних явищ. Структурно-функціональна орієнтація сучасної буржуазної соціології базується на протиставленні функціоналізму та історизму. У рамках цього напряму (Т. Парсонс) розробляється абстрактна теорія соціальних систем з чотирма основними функціями: адаптація, досягнення мети, інтеграція та функції, що регулюють напругу прихованих систем. При цьому основними структурними формами соціальних систем вважаються не соціально-економічні структури, а цінності та норми. Основним механізмом, що забезпечує нормальне функціонування системи, є процес соціалізації особистості, в якому за допомогою соціального контролю засвоюються існуючі в суспільстві норми і цінності та регулюються різні форми девіантності. Такий підхід ігнорує процес соціальних протиріч, класової диференціації та класової боротьби [3, c. 62].