Проблеми сталого розвитку України (ID:1127223)

ВСТУП На початку XX століття російським вченим В.І. Вернадським було розроблено вчення про біосферу, живу речовину (організуючим земну оболонку) і еволюціїбіосфери в ноосферу. Ноосфера (від грец. Noos - розум) - сфера розуму, або "мисляча оболонка". Згідно з цим вченням, людський розум,діяльність і наукова думка стають визначальним фактором розвитку,потужною силою, порівнянної по своєму впливі на природу з геологічними процесами. Однак, незважаючи на те, що вчення це був сформований майже строків тому, досі уявлення про ноосферу залишаються вкрай суперечливими. З одного боку, ноосфер не вчення визнається, якнайбільше наукове досягнення, більше того, як основний закон соціальної екології. З іншого ж, - як світла, але утопічна мрія про керованою людським розумом навколишньому середовищу. У концепції ноосфери складно переплелися матеріалістичні і релігійно-філософські погляди на роль і призначення людства,людської думки в навколишньому світі. Вона природна і закономірна для християнського світогляду, яка століттями формувалося під знаком безумовного права людини на володіння всіма багатствами природи, дарованого понад. Ключові положення концепції ноосфери В.І. Вернадський сформулював таким чином: а) людство - велика геологічна сила; б) ця сила є розум і воля людини, як істоти соціально організованого; в) обличчя планети змінений людиною настільки глибоко, що виявилися порушеними її біогеохімічні кругообіг; г) людство еволюціонує в сторону відокремлення від решти біосфери. Вернадський бачив і передбачав негативні наслідки антропогенного впливу на природу. В геологічній історії біосфери перед людиною відкривається величезне майбутнє, якщо він зрозуміє це, і не вживатиме свій розум і працю на самознищення.