Зразок роботи
Вимоги до умов проведення обстеження дитини
Обстеження проводиться в окремій кімнаті, за столом. Дитину саджають навпроти психолога. У кімнаті не має бути сторонніх людей (навіть батьків), яскравих плакатів та іграшок, які відволікали б увагу дитини від роботи. Дослідник завчасно має підготувати спеціальні картинки для визначення зорового сприйняття, набір предметів для дослідження тактильного сприйняття, а також чисті аркуші паперу, ручку, олівець.
Нейропсихологічне обстеження починається з попередньої бесіди, у ході якої дослідник повинен викликати довіру у дитини. Під час бесіди оцінюються особистісні особливості дитини, адекватність її поведінки, критичність, відношення до членів сім'ї, друзів, вихователів у дитячому садку. Потім дитині пропонують низку завдань на виявлення явних або прихованих ознак ліворукості, моторного або сенсорного домінування: визначення «ведучої» руки в побуті, «ведучої» ноги, «ведучого» ока, вуха.
Якщо дитина не змогла виконати тест, чи не зрозуміла завдання, потрібно озвучити, чи пояснити завдання ще раз. Кожна наступна рекомендація, чи виконання за прикладом чи взірцем будуть впливати на аналіз та інтерпретацію результатів дослідження.
Патопсихологічне дослідження проводиться в умовах стаціонару та включає в себе наступні елементи: збір та аналіз анамнестичних даних, бесіда з батьками та дитиною, нейропсихологічне обстеження, психологічне тестування, спостереження за поведінкою та діяльністю дитини під час дослідження, обробка та аналіз отриманих даних, оформлення протоколів дослідження ( висновок та рекомендації).
При організації патопсихологічного дослідження необхідно дотримуватися кількох умов:
– дослідження має опиратися на знайомі діяльнісні елементи (у побуті, навчанні, спілкуванні);
– дослідження має виявити не тільки порушені, а у збережені форми психічної діяльності ;
– обстеження має враховувати як самостійну діяльність дитини, коли вона сама знаходить рішення, так і допомогу психолога ( перевірка того як дитина реагує на допомогу і чи вміє нею користуватися);
– експериментально-психологічні прийоми слід спрямувати на розкриття якісної характеристики психічних порушень;
– результати досліджень потрібно точно фіксувати.
Дослідження може складатися з двох частин, або мати декілька перерв для активного та пасивного відпочинку.
Для активного відпочинку можна використати: динамічні завдання під музику, прогулянки на свіжому повітрі.
При пасивному відпочинку психолог пропонує дитині відпочити та спостерігає за її подальшими діями.
Якщо у психолога виникає гіпотеза про порушення нейродинамічного компоненту то, у процедуру обстеження включають ускладнення, або ж додаткові завдання. Наприклад, збільшення обсягу матеріалу, включення акустичних (шум) та зорових (більша кількість предметів) перешкод.
Вимоги до процедури дослідження:
- присутність мотивації чи спонукання інтересу у дитини до тестування
- створення сприятливої атмосфери, спілкування на рівних;
- правильне використання мовного середовища.
Протягом дослідження психологу додатково необхідно зафіксувати наявність чи відсутність таких явищ, як: повноцінність поля зору дитини , гіперкінестизії ( тики, нав’язливі рухи) , пластичність, або ригідність нервової системи.
Різні порушення такого виду завжди свідчать про передпатологічний стан підкіркових утворень мозку, що потребує корекції, насамперед, саме цих процесів. Інакше недостатність у цих мозкових структурах буде заважати повноцінному розвитку всіх мнестичних процесів.
Постановка топічного діагнозу має відбуватися з врахуванням порушень, або не сформованості вищих психічних функцій, так як дефект може мати різну етіологію:
- через недостатність, чи сформованість кількох зон мозку, або ж патологічне ураження взаємодії цих зон мозку;
- можливе вікове чи патологічне недорозвинення мозкових структур.
Постановка топічного діагнозу може ускладнюватись дією компенсаторних процесів, тому може проявлятися компенсаторна локалізація зон, які частково взяли на себе функцію втрачених структур. В такому разі для повноцінного відновлення важливо знайти першоджерело порушення ВПЛ [1, 3].
Магістр