Сучасний стан та перспективи розвитку індустрії дозвілля України (ID:1133640)

ВСТУП Актуальність теми. В межах культурно-дозвіллєвої сфери інститут дозвілля формувався під впливом об’єктивних змін, зокрема, пов’язаних з індустріалізацією та урбанізацією суспільства, коли вільний час стає самодостатньою цінністю і набуває масового поширення. Серед головних інституціональних функцій держави, незалежно від характеру політичної організації та особливостей економічної системи, завжди мала місце культурно-дозвіллєва функція. Вона була спрямована на відтворення основних норм та цінностей, ідеології суспільства і знаходила реалізацію у формі культурної політики держави, метою якої були підтримка та відповідне спрямування культурно-дозвіллєвої діяльності населення. Розвиток дозвілля в Україні відзначався суттєвими протиріччями, що полягали у невідповідності між концептуальними визначеннями його соціального призначення та реалізацією заданих вимог у соціальній практиці. Огляд наукових джерел свідчить, що ні створена за радянської доби модель політизованого дозвілля, ні спроби його “рекреалізації” за американським та європейським варіантами у 80-90-х рр. не вирішили завдань модернізації культурно-дозвіллєвої сфери сучасного українського суспільства. Отже, дозвілля активно реагує на зміни в суспільстві як в соціальній системі і виступає певною характеристикою її життєздатності, відображенням потенціалу суспільного розвитку, а найбільш чутливим виявляється до політичних та економічних зрушень. Потреби життя вимагають розробки і впровадження нових наукових підходів до дослідження особливостей цього соціального явища, його змісту, принципів і специфіки функціонування. Актуальним стає також визначення ефективності нових дозвіллєвих технологій, поліваріантних способів організації культурно-дозвіллєвої діяльності населення України. Все вищезазначене повною мірою стосується інноваційних культурно-дозвіллєвих систем, що виступають проявом інституціоналізації культурно-дозвіллєвої діяльності і пов’язані з процесом модернізації інституту дозвілля. Основне призначення даних культурно-дозвіллєвих утворень полягає у забезпеченні умов для активного культурного дозвілля населення, відтворення його фізичних та духовних сил, інтенсивного розвитку самодостатньої культурної діяльності та індивідуальних творчих здібностей. Можна констатувати, що загальні аспекти дослідженої проблеми плідно розробляли М. Вебер, Ф. Гегель, К. Маннгейм, К. Маркс, М. Оріу, Х. Ортега-і-Гассет, Ж. Ренар, Е. Фром, К. Ясперс. Проте в численних роботах цих науковців соціальний інститут розглядався з точки зору філософської та економічної наук, а його культурологічні та соціологічні аспекти вивчалися меншою мірою. Мета дослідження проаналізувати сучасний стан та подальший розвиток індустрії дозвілля на Україні Досягнення мети потребує розв’язання завдань, а саме: 1. Проаналізувати теоретичні підходи до розвитку індустрії дозвілля 2. Охарактеризувати сучасний етап організації культурно-дозвіллєвої діяльності в країнах зарубіжжя 3. Дослідити індустрію дозвілля України та виявити перспективи її розвитку. Об’єктом дослідження обрано культурно-дозвіллєву сферу України. Предметом дослідження є детермінанти, умови, механізми інституціональної модернізації культурно-дозвіллєвої сфери. Структура і обсяг роботи. Курсова складається із вступу, двох розділів, поділених на підрозділи, висновків та списку використаних джерел.