Синтез, властивості та фармакологічна дія похідних акридину (ID:1168067)

ВСТУП Сучасна медицина та фармацевтична хімія спрямовані на пошук нових біологічно активних речовин, які могли б ефективно боротися із захворюваннями, що становлять серйозну загрозу для здоров'я людини. Одним із перспективних класів органічних сполук у цьому напрямку є похідні акридину. Вони привертають значну увагу вчених завдяки своїй унікальній структурі, яка забезпечує широкий спектр біологічної активності. На основі похідних акридину вже створені та застосовуються в клінічній практиці різні лікарські засоби, проте зростаюча стійкість мікроорганізмів, а також необхідність у нових протипухлинних препаратах зумовлює потребу у подальших дослідженнях цієї групи сполук. Акридинові похідні проявляють різноманітні фармакологічні властивості, серед яких антибактеріальна, протипухлинна, антипаразитарна, протизапальна та антивірусна дія. Дослідження цих сполук відкривають нові можливості для створення ефективних та безпечних лікарських препаратів, здатних боротися з хворобами, що нині складно піддаються лікуванню. Крім того, похідні акридину демонструють здатність до взаємодії з нуклеїновими кислотами, що робить їх перспективними агентами для розробки протиракових препаратів нового покоління. Важливою особливістю похідних акридину є їхня хімічна гнучкість, яка дозволяє модифікувати структуру молекули, змінюючи її біологічні властивості та механізм дії. Це відкриває широкі можливості для синтезу нових сполук із покращеними фармакологічними характеристиками. Саме тому актуальність вивчення похідних акридину залишається високою, а дослідження їх синтезу, фізико-хімічних властивостей та біологічної активності є важливим напрямом у сучасній медичній хімії. Варто зазначити, що саме, серед численних досліджених класів хімічних сполук особливе місце займають похідні акридину. Це один із найдавніше вивчених класів гетероциклічних сполук, що продовжує привертати увагу науковців. Постійне зростання кількості публікацій, присвячених синтезу та дослідженню біологічної активності цих сполук, свідчить про їхній значний потенціал у фармакології та суміжних галузях. Акридинові похідні широко застосовуються у медицині завдяки їхній багатогранній біологічній активності. Зокрема, серед них виділяють протипухлинні засоби (амсакрин), антидепресанти (диметакрін), антисептики (риванол), ноотропні препарати (такрин), а також протималярійні засоби (акрихін). Окрему роль відіграють солі акридоноцтової кислоти, що є активними компонентами таких препаратів, як Циклоферон і Неовір. Вони демонструють виражену противірусну та імуномодулюючу дію, при цьому характеризуючись високим профілем безпеки та мінімальним негативним впливом на організм людини. Таким чином, акридинове ядро є універсальною фармакофорною групою, яка забезпечує широкий спектр біологічної активності. Окрім фармацевтичного застосування, похідні акридину широко використовуються у аналітичній хімії та біомедичних дослідженнях. Зокрема, вони виступають як флуоресцентні барвники, що застосовуються для якісного та кількісного аналізу нуклеїнових кислот, а також для ідентифікації антитіл у імунологічних дослідженнях. Наприклад, акридиновий оранжевий дозволяє визначати співвідношення ДНК та РНК у білоксинтезуючій системі клітини завдяки двохвильовій люмінесценції. Він взаємодіє з нуклеїновими кислотами та нуклеопротеїдами, спричиняючи характерне світіння: ядерна ДНК випромінює яскраво-зелену флуоресценцію (530 нм), тоді як протоплазматична РНК світиться червоним кольором (640 нм). Це дає можливість детального аналізу нуклеїнових кислот у клітинах. Однак використання акридинового оранжевого потребує ретельного дотримання методики фарбування та підтримання необхідного рівня pH для забезпечення його вибіркової взаємодії з нуклеїновими кислотами, а не з білками у клітині.