Зразок роботи
В економічній літературі визначення понять «мотивація» і «стимулювання» неоднозначне. На думку одних авторів, мотивацією являється свідоме прагнення до задоволення потреб, а стимулюванням - усе те, що активізує діяльність людини. Зокрема, Вайсбурд В.А. у навчальному посібнику «Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу» дає таке визначення «мотивація – це сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які спонукають людину до діяльності, визначають поведінку, форми діяльності, надають цій діяльності спрямованості, орієнтованої на досягнення особистих цілей і цілей організації [6, с. 108].
Варто також зазначити, що мотивація – це сукупність усіх мотивів, які впливають на поведінку людини [17, с. 47]. Досить поширеним є визначення мотивації праці як рушійної сили поведінки, як прагнення людини до активної дії.
Різноманітність трактувань свідчить про складність цього поняття, і необхідність всебічного вивчення. Дослідження мотивації та стимулювання праці є передумовою розробки та впровадження на підприємствах України ефективних стимулюючих систем, що враховують різноманітні інтереси працівників, раціонально поєднують у собі методи матеріального і морального заохочення й забезпечують ефективну діяльність працівників в інтересах підприємства.
Автори роботи [12, с. 21; 20, с. 369] відмічають, що у керівників малих підприємств виникає маса питань щодо організації системи мотивації та стимулювання персоналу: як саме організувати систему мотивації і стимулювання? Чому вона не завжди ефективна? Які витрати цих заходів? Які ключові елементи цієї системи?
На думку Л. О. Нікіфорова, Е. Власової та Т. Копачевської [23, с. 245] відповіді на ці питання важливі, в першу чергу, для керівників, що вирішують такі завдання: 1) узгодження власних цілей персоналу з цілями організації; 2) вирішення проблем з плинністю кадрів і зниження витрат на пошук, підбір і адаптацію персоналу; 3) утримання висококваліфікованих спеціалістів; 4) вирішення найважливіших проблем з управління персоналом.
На думку С. Сардак, слово «стимулювання» використовується в психології в якості терміну для узагальненого позначення багаточисельних процесів і явищ, сутність яких зводиться до того, що жива істота обирає власну поведінку, виходячи із очікуваних наслідків і керує нею в аспекті її напряму та затрат енергії [25, с. 45].
Схожої думки дотримується і Н. Волин, який зазначає, що термін «стимулювання» в сучасній психологічній літературі позначає сукупність психологічних утворень і процесів, які спонукають та спрямовують поведінку на життєво важливі умови та предмети, які визначають пристрасність, вибірковість та кінцеву цілеспрямованість психічного відображення та активності, яка регулюється ним [8, с. 339].
Магістр