Зразок роботи
РОЗДІЛ 2 РОЗПЛАНУВАННЯ ДІЛЯНКИ. РОЗБИВОЧНЕ КРЕСЛЕННЯ. ПОСАДКОВЕ КРЕСЛЕННЯ
2.1 Розбивочне креслення
Розбивочне креслення - це допоміжна схема, при виконанні робіт на ділянці.
Розбивочне креслення виконують для точного перенесення проектних планувальних елементів садово-паркового об’єкта в натуру, тобто для розбивки доріжок, майданчиків, басейнів, споруд, малих архітектурних форм та інших елементів планування на місцевості.
Розбивочні креслення складають у туші на восківці в масштабі проектного плану без запроектованих зелених насаджень та горизонталей. На копію наносяться такі об’єкти:
• межі об’єкта;
• дорожньо-стежкова мережа;
• майданчики всіх типів;
• постійні і тимчасові споруди;
• елементи мережі наземних комунікацій;
• крупні дерева та валуни
Тобто, на розбивочному кресленні зазначають всі існуючі та запроектовані планувальні елементи, а також ті, до яких можна «прив’язатись» при розбивці елементів планування. На кресленні вказують розміри майданчиків, доріжок, споруд тощо.
Аби правильно виконати розбивочне креслення, існують певні способи його реалізування, а саме:
• метод ординат;
• метод квадратів;
• метод теодолітного ходу
На даній курсовій роботі, я використала метод ординат та метод квадратів, оскільки на території присутні елементи, які не можливо прив’язати методом ординат.
Суть методу ординат полягає в тому, що всі запроектовані елементи планування «прив’язуються» ординатами до базисних ліній, прокладених в натурі. Базисні лінії в свою чергу «прив’язуються» до існуючих елементів планування. Це можуть бути будівлі (постійні або тимчасові), бордюри існуючих прилеглих доріг або проїздів, огорожа, великі валуни, старі дерева тощо.
Коли неможливо «прив’язати» базисну лінію до двох точок, тоді потрібно обов’язково вказати кут. Базисних ліній може бути декілька. При необхідності можна проводити допоміжні базисні лінії, які «прив’язуються» до основних. Кількість базисних ліній має бути гранично мінімальною і визначатись залежно від складності планування та величини об’єкта. Всі базисні лінії позначаються великими українськими літерами. На початку базисної лінії вказується нульова точка, від якої буде проводитись підрахунок відстаней. До базисних ліній за допомогою перпендикулярів прив’язують запроектовані елементи планування, такі як, наприклад, краї доріжок, кути споруд, майданчиків квітників, вказуючи відстані в метрах з точністю до сотих. На базисних лініях вказують відстані між ординатами, починаючи від нульової точки. Кількість розмірів повинна бути мінімальною, але достатньою, для виносу проекту в натуру.
Довжина ординат не повинна перевищувати 20 м. Відстань між перпендикулярами залежить від крутизни поворотів доріжки: при крутих поворотах – 5 м, плавних – 10 м і більше.
При плануванні круглих елементів, заокруглень доріжок на перехрестях та
поворотах, а також заокруглених країв майданчиків, вказують радіуси, центри яких
прив’язують до базисних ліній.
Цифри, якими позначають відстані повинні мати величину 4 мм і ставлять їх над розмірними лініями. Розмірні лінії проводять на відстані не менше 1 см від вимірювальних ліній планувальних елементів. В місцях перетину перпендикулярів з розмірними лініями, справа на ліво під кутом 45º ставлять засічки (довжиною 2-4 мм). Існує й інший спосіб позначення відстаней на кресленнях, коли розмірні лінії проводять у вигляді стрілок, що направлені в протилежні сторони, а цифри, якими позначають відстані, ставлять в розривах ліній.
Метод квадратів. При наявності великої за площею, рівної, вільної від деревної рослинності ділянки використовують саме цей метод. Даний спосіб доцільно застосовувати також і для об’єктів, які мають хвилясту мережу доріжок, складу конфігурацію майданчиків чи інших елементів планування. Для цього на копію з генплану наносять мережу квадратів із сторонами 5, 10, 20 або 50 м залежно від складності планування. Якщо наявні складні ділянки, то квадрат в даному місці можна розбити на декілька менших квадратів. Одну із сторін сітки квадратів необхідно «прив’язати» до будь-якого існуючого елементу планування. Точки перетину вертикальних і горизонтальних ліній нумерують. До сторін квадратів перпендикулярами прив’язують краї доріжок, кути майданчиків і т. д. В місцях перетину планувальних елементів із стороною квадрата проставляють відповідні розміри.
Часто на практиці метод ординат і квадратів застосовують разом: великі елементи розбивають за допомогою базисних ліній та ординат, а невеликі зі складним плануванням – методом квадратів.
На полях креслення розміщуються: експлікація, умовні позначення, орієнтація за сторонами світу, баланс території, кутовий штамп (в правому нижньому кутку), конструктивні розрізи паркових доріжок, майданчиків, інженерних споруд.
Магістр