«Інститут співучасті як кримінально-правовий інструментарій боротьби з організованою злочинністю» (ID:766603)

Питання кримінально – правового регулювання співучасті у злочині не є ані новими, ані недостатньо дослідженими в теорії кримінального права. У різний час проблемам співучасті у злочині присвятили свої праці низка українських вчених (Ю. В. Абакумова, Д. П. Альошин, А. А. Вознюк, О. В. Головкін, І. М. Гриниха, Ю. В. Гродецький, Н. О. Гуторова, Л. М. Демидова, О. О. Дудоров та ін.), а також радянські та російські науковці (С. С. Аветисян, О. А. Арутюнов, Н. О. Бабій, С. О. Балєєв, Д. А. Безбородов, Ф. Г. Бурчак, В. В. Васюков тощо) [16]. У системі норм законодавства України про кримінальну відповідальність інститут співучасті посідає важливе місце. Для злочинів, що вчинені у співучасті, є обов’язковими всі ознаки, зазначені у ст. 11 КК України, тобто ознаки суспільної небезпечності, протиправності, винності, а також всі ознаки, передбачені конкретною статтею Особливої частини кримінального кодексу для складу злочину.