Зразок роботи
1.2. Особливості бібліографознавства
Головною особливістю бібліографознавства – є те, що вона має статус самостійної наукової дисципліни та розвиваєтся за тими ж законами, як і інші науки.
Поруч з цим вона має ряд особливостей, які відрізняють її від багатьох наукових областей, а саме:
• Перша особливість. Початок бібліографознавства, яке стало формуватися лише в XIX столітті, а становлення теорії бібліографії відноситься до його другої половини [18].
• Другою особливість. Тісно пов'язана з першою і є порівняно невелике коло учених, що займається науковими дослідженнями в галузі бібліографії взагалі і теорією бібліографії зокрема. Про це свідчить мале число фундаментальних робіт монографічного рівня, відсутність різноманітних підручників, вузькість кола осіб, які беруть участь у дискусіях.
• Третьою особливість. Розвиток бібліографознавства як науки є відсутністю спеціальних науково-дослідних інститутів. Наукові підрозділи включені в структуру бібліотек, інформаційних центрів, вузів.
Зазначені особливості, носять головним чином, організаційний характер і можуть бути змінені, а саме наука перейде в категорію зрілості, число вчених може зрости, а організаційні структури істотно перетворюються [19].
Не маючи на меті заперечити галузеву спеціальність бібліографознавства, потрібно визнати значення його міждисциплінарності як взаємозв'язку з іншими науками, які актуалізують їх вивчення.
Міждисциплінарні дослідження потрібні для інтегративних тенденції розвитку науки, розширення їх предметних діапазон, збагатити методи, сприяти отриманню нового знання.
Головними тенденціями розвитку будь-якої наукової дисципліни – диференціація та інтеграція, вони за своєю характеристикою мають підхід і для бібліографічної науки. Згідно з цим з’являються нові напрямки, розділів, які можуть переходити в самостійні наукові дисципліни.
Роль означених тенденцій змінюється на кожному історичному етапі.
Початок галузевих наукових комплексів які почали активно розвиватись припадає на 50-ті роки.
Інтенсивне освоєння теоретичної проблематики посилилось у 70-ті роки, збільшився процес суверенізації науки, відмежування її від споріднених по об'єкту наук – книгознавства, інформатики, бібліотекознавства і ця тенденція до
Тенденція до самовизначення бібліографознавства в системі наук тривала аж до 90-х років, під час яких зменшився порив до поділу на різні елементи, бібліографознавства в цілому, так і всередині власних кордонів [5].
На меті було виділення чи невиділення в самостійні структурні одиниці різних напрямків, але увага була не сконцентрована на тому, що прийнятні різні відповідні вирішення або ж з'явилались приховані заборони на продовження досліджень з приватних проблем.
Мета полягала в іншому – наукова громадськість, ніби втратила до всієї цієї теми інтерес. Опановування нових інформаційних технологій була головною пробемою.
В практичному застосуванні реалізується саме ця тенденція у міцному переплетенні процесів, які зазвичай відносили до різних сфер діяльності: видавничої, бібліографічною, бібліотечної, книготоргівельної, інформаційної.
Недарма видається поширення досліджень «бібліотечно-інформаційного» плану, що мають у складі проблематику бібліографознавства, книгознавства, інформатики.
У даному твердженні не заперечується спеціалізація пізнання, яка є ознакою його досконалості, тому що занурення дослідження в конкретні епізоди реальності дозволяє отримувати гранично точні і глибокі знання.
Мова йде про те, щоб збільшувати пізнавальну інформацію про приватну не втрачаючи знання цілісного.
Відображенням погляду на нову ситуацію полягало у методології інтегративного підходу до бібліографії.
Суть цього погляду було яскраво виражено у складненні об'єкта дослідження та у дослідженні з більш складною системою, в якій кожна ланка може бути правильно поясненою лише в контексті цілого.
Проте, з’являється тенденція відправити бібліографознавство в так званий інформаційний пакунок. Певною мірою це припустимо на рівні спеціальності, за якою ведеться навчання у вузі, а саме бібліотечно-інформаційна діяльність, що виправдовує обставини соціального характеру, але все ж бібліографознавство як наукова дисципліна не повинно позначатися термінами інших наук [11].
Історія теорії бібліографознавства свідчить про те, що протягом часу оформленняпро бібліографії змінювалися, і це відбувалося не тільки через посередність та обмеженості теоретичних ідей. Логічно припустити, що сама бібліографія змінювала свої контури, функції та кордони.
Вона змінювалася як під впливом зовнішніх чинників, а також внаслідок послідовних змін самоорганізації.
Документографічна ідея бібліографії сформувалася саме тому, що об'єкт бібліографії припенив надавати відповідь поняттям – книга та твір друку.
В історії бібліографознавства відтворюются циклічно ті самі проблеми:
• Невизначеність;
• Неточність;
• Змінність.
Наступність проблем є однією із властивостей бібліографознавства, що відображає природу бібліографії як суцільним, всепроникним феноменом.
Бібліографія в різних сферах свого застосування, прямолінійно або ж непрямолінійно, своїми елементами задіюється у всіх галузях людської діяльності.
Вона є невід’ємною ланкою людського буття також об’єднана в його життєдіяльність, тому що, людина проживає в терені знання та інформації.
Невизначеність і неточність в бібліографознавстві вказує на динаміку, яку також мають на увазі як – специфічна властивість бібліографознавства.
Динаміка зростає у зв'язку з різкими змінами в системах комунікації, що в значній мірі визначає функціонування бібліографії.
Саме тому, кожна історична епоха створює свій образ бібліографічної науки.
Унікальність роботи: 21%
Магістр