Зразок роботи
Однією з найважливіших психічних функцій людини є мовлення. У процесі мовного розвитку формується вищі форми пізнавальної діяльності, здатність до понятійного мислення. Особи, які страждають на заїкання, позбавлені можливості нормального мовленнєвого спілкування з оточуючими, заїкання є серйозною перешкодою для виконання виробничих обов'язків, отримання освіти, створення особистого життя. Постійні труднощі у мовленні травмують хворих чим самим викликаючи невротичні реакції[15].
На жаль, кількість людей, які страждають на заїкання, збільшується, що дозволяє говорити про актуальність обраної теми.
Заїкання характеризується порушенням темпо-ритмічної організації експресивної мови, обумовленої судомним станом м'язів мовного апарату в процесі спілкування, з переважним ураженням комунікативної функції мови. У структуру заїкання входить порушення просодичних компонентів мови, що визначають виразність, розбірливість мови, її емоційний вплив у процесі комунікації.
Подолання порушень темпо-ритмічної організації мови та корекція мелодико-інтонаційного оформлення мовленнєвого висловлювання багато в чому допоможе людині, що має заїкання, знайти впевненість у собі, підвищити самооцінку, повернути щастя спілкування.
Проблема заїкання інтенсивно вивчається та висвітлюється у літературі. Наукова розробка проблеми заїкання у вітчизняній логопедії пов'язана з іменами відомих психіатрів І.А. Сікорського, Л. Арутюнян, Л. Білякової, Л. Міссуловіна, І. Мураховського, Р. Юрова. Створенням методик роботи з дітьми, які мають заїкання займалося багато вчених - педагогів:С. Конопляст, З. Ленів, С. Гандзюк, В. Екман, Є. Оганесян, Є. Рау, Ю. Рябцун, Н. Самойленко, В. Черниш, та ін. Продовжують досліджувати логоневроз сучасні науковці такі як М. Астані, Д. Шульженко, Є. Дьякова, О. Гопіченко, С. Дель, С. Міронова, І. Сікорський.
Був розроблений оригінальний підхід до оцінки клінічної картини заїкання, виділено 2 клінічні форми (невротична, неврозоподібна), описані судомні прояви у мовленні людини з вадами мови, особливості особистості, представлені окремі прийоми та методи логопедичної роботи, розроблені комплексні системи реабілітації заїкання у дошкільнят, підлітків та дорослих.
Особливе місце у системі комплексного методу лікування заїкуватості займає музикотерапія. Багатьма дослідниками, зокрема фахівцями, які займалися психотерапевтичною практикою, наголошується на необхідності проведення таких занять з метою профілактики та лікування нервово-психічних захворювань[23].
Музика може нормалізувати емоційний стан, розслаблювати та активізувати, полегшувати смуток та вселяти веселощі; може присипляти та викликати приплив енергії.
Медичними працівниками встановлено, що приємні емоції, викликані музикою, підвищують тонус кори головного мозку, покращують обмін речовин, стимулюють дихання, кровообіг, а позитивне емоційне збудження при звучанні приємних мелодій посилює увагу, тонізує центральну нервову систему, що є необхідним для нормалізації емоційного.
Серйозні дослідження з цього питання було проведено Ленівим. Він вважав, що серед допоміжних засобів спілкування найдієвішим та організуючим є музика та мистецтво взагалі. Сприйняття музики не вимагає попередньої підготовки і доступне дітям, яким ще немає і року. Музичні образи та музична мова повинні відповідати віку дитини, стримати надто збуджені темпераменти та розворушити загальмованих дітей, відрегулювати координацію рухів.
Проблемою використання музикотерапії займалися такі вчені Л.С. Брусиловский, Еге. Жак Далькроз, Н.А.Ветлугина, М.А. Арутюнян, Т.М. Власова, О.М. Пфафенродт, Ю.О. Флоренська, Ю.С.Шевченко та ін. Ними було досліджено теоретичні, методичні, практичні аспекти цього питання, відзначено велике значення музикотерапії у корекції просодичної сторони мовлення боку у дітей, що заїкаються.
Музична ритміка (логоритміка) широко використовується при лікуванні рухових та мовних розладів (тиків, заїкання, порушення координації, розгальмування, моторних стереотипів), корекції недостатнього психомоторного розвитку, почуття ритму, мовного дихання. Крім того, музикотерапевтичний напрямок роботи сприяє покращенню загального емоційного стану дітей; покращення виконання якості рухів (розвиваються виразність, ритмічність, координація, плавність, серійна організація рухів); корекції та розвитку відчуттів, сприйняттів, уявлень; стимуляції мовної функції; нормалізації просодичного боку мови (темп, тембр, ритм, виразність інтонації).
Таким чином, саме за допомогою музики можлива робота з формуванням уявленя про інтонаційну виразність, розвиток моторики (загальної, ручної, артикуляторної та мімічної), а також профілактична робота, яка спрямована на підвищення розумової працездатності та нормалізацію психічного здоров'я дитини.
Мета даного дослідження: визначити ефективність корекційно - логопедичної роботи, спрямованої на розвиток просодичного боку мови за допомогою музикотерапії у школярів, що заїкаються.
Об'єкт дослідження: особливості формування темпо-ритмічних та інтонаційно-мелодійних навичок, моторної сфери, емоційного розвитку, дихальної функції у дітей, що заїкаються, шкільного віку.
Предмет дослідження: процес формування темпо - ритмічних та інтонаційно-мелодійних навичок, подолання недоліків моторної функції, емоційного розвитку у школярів, що заїкаються, засобами музикотерапії.
Завдання дослідження:
1. Проаналізувати наукову та методичну літературу з проблеми дослідження.
2. Виявити особливості мовного розвитку, темпо – ритмічних та інтонаційно – мелодійних розладів мови, її просодичних характеристик, дрібної та загальної моторики, мімічної мускулатури.
3. Розробити систему корекційно - педагогічного впливу на дітей, що заїкаються, засобами музикотерапії з метою вдосконалення їх просодичної сторони мовлення, а також моторного і емоційного розвитку.
4. Провести порівняльний аналіз отриманих у ході обстеження даних щодо порушення просодичної сторони мовлення та мовного розвитку дітей із заїканням та довести необхідність використання музичної терапії у комплексній системі подолання заїкання.
Оскільки порушення комунікативних відносин дітей, що заїкаються, сприяє нарощуванню емоційної напруженості, що призводить до посилення мовних судом і порушень просодичної сторони мовлення, то можна припустити, що використання засобів музикотерапії в корекції просодичної сторони мовлення дитини, що заїкається, сприятиме поліпшенню темпо-ритмічної та мелодико-інтонаційної організації , подолання страху мовного спілкування і розширення кола мовного спілкування.
Методи дослідження:
● Вивчення, аналіз, узагальнення педагогічної, лінгвістичної, психологічної, медичної, методичної літератури з цієї проблеми;
● Вивчення історії розвитку кожної дитини та всієї наявної медико-педагогічної документації;
• Логопедичне обстеження дітей, що заїкаються, шкільного віку;
• спостереження за дітьми у процесі навчальних занять та побуті;
• бесіди з дітьми та батьками;
• констатуючий експеримент;
• навчальний експеримент;
• порівняльний аналіз мовної продукції вихованців до та після корекційного впливу.
Магістр