Зразок роботи
ВСТУП
Формування та ефективне використання оборотних активів, з економічної точки зору, викликає інтерес як у практиків, так і теоретиків. Із різкою зміною економіки відбувається різкий перехід до ринкових методів господарювання та переглядається роль оборотних активів в управлінні промисловістю . Основну роль в інформаційному забезпеченні процесу управління відіграє облік тому, що є базою для формування управлінської звітності, іншими словами він є початком у загальній стадії прийняття управлінських рішень.
Проблемними питаннями в обліку оборотних активів є:
– неузгодженість між термінами “оборотних коштів”, “оборотих активів” та “оборотного капіталу”;
– виділення чіткого значення категорії “оборотні активи” в обліково економічній літературі;
– єдина класифікація оборотних активів як об’єктів обліку;
– аспекти відображення оборотних активів в системі рахунків бухгалтерського обліку з методологічної точки зору;
– методика аналізу наявності та ефективного використання оборотних активів, складання управлінської звітності тощо.
Методологічні проблеми, теоретичного та практичного обґрунтування питань, що пов’язані з обліком, аналізом та управлінням оборотними активами відображаються у працях багатьох вітчизняних вчених. Наразі чітка методика аналізу оборотних активів підприємств відсутня, яка вимагає подальших досліджень і наукових розробок [18].
Потреба у створенні методики обліку та аналізу оборотних активів, яка б дозволила не тільки точно визначити їх фінансовий стан, а й була б доступною у використанні, зрозумілою та економічно ефективною з точки зору співвідношення “вигода - витрати”, на даний час дуже необхідна.
Актуальність теми дослідження та практичну значущість роботи, ще раз підтверджує зазначена вище інформація. Об’єктом дослідження є процеси здійснення господарських операцій з використанням виробничих запасів на сільськогосподарському підприємстві «Дубівське».
Обрання даної теми дослідження зумовлене тим, що дані обліку повинні надавати можливість прийняття управлінських рішень щодо оборотних активів, а це реально лише за умови правильного ведення обліку, що в свою чергу забезпечує достовірність облікових даних.
Метою курсової роботи є вивчення методики складання звітності та аудит її показників щодо оборотних активів.
Виходячи з поставленої мети, завданнями курсової роботи є:
• дослідити економічну суть поняття «оборотні активи»;
• розглянути класифікації оборотних активів підприємства та особливості їх оцінки;
• вивчити методику складання звітності та відображення в ній інформації про оборотні аткиви ;
• вивчити методику аудиту оборотних активів.
Об’єктом дослідження є формування та використання оборотних активів сільського підприємства «Дубівське».
Предметом дослідження є комплекс практичних, теоретичних та методичних аспектів організації обліку та аудиту оборотних активів на підприємстві.
Теоретичні аспекти обліку оборотних активів досліджувались із застосуванням методів індукції та дедукції, що допомогли визначити місце даних активів у системі обліку, також було уточнено ключові терміни, пов’язані з обліком цих об’єктів. У дослідженні застосовувалися прийоми статистичних порівнянь, а також методи аналізу, узагальнення та графічного зображення даних для проведення аналізу формування і використання оборотних активів.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОБЛІКУ І АУДИТУ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ
1.1. Сутність оборотних активів та їх склад
Ефективне управління оборотними активами має важливе значення для забезпечення безперервного виробничого циклу на підприємствах. Кожен етап формування виваженої виробничої програми потребує раціональних управлінських рішень на основі використання сучасних методів та прийомів економічного аналізу та діагностики, у тому числі щодо управління оборотними активами в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів. Тому сьогодні питання формування ефективної системи управління оборотними активами для кожного підприємства досить актуальне [18].
Аналіз літературних джерел показав, що досить часто в якості синонімів використовують поняття «оборотні активи», «оборотний капітал» та «оборотні кошти». Так, Л. О. Бетехтін стверджує, що оборотний капітал (активи, кошти) – «це активи, які поновлюються з певною регулярністю для забезпечення поточної діяльності, вкладення в які обертаються протягом одного року або виробничого циклу» [18].
С. В. Шарова та Т. О. Бойко пишуть, що оборотний капітал слід розглядати як грошові кошти та їх еквіваленти, а також інші активи, авансовані у виробничі фонди та фонди обігу, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи дванадцятьох місяців з дати балансу, які повністю переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції та забезпечують безперервність процесу виробництва та реалізації продукції» . Я вважаю, що це визначення повністю збігається з класичною характеристикою оборотних активів [2].
Незважаючи на схожість цих понять їх не можна ототожнювати, оскільки оборотний капітал на відміну від оборотних активів не споживається та витрачається, а інвестується з подальшим його збільшенням. Відповідно оборотний капітал є джерелом авансування, формує оборотні активи, які в подальшому, після закінчення кожного обороту, повертаються в ту саму форму для наступного авансування. Проте, у них є і схожі характеристики, вони включають одні й ті самі об’єкти, а саме грошові кошти, виробничі запаси, короткострокові фінансові вкладення та дебіторську заборгованість. Значення понять «оборотні активи» та «оборотні кошти» є також різними і ототожнювати їх не можна. Так, оборотні кошти поділяються на оборотні фонди та фонди обігу і не враховують такої складової господарських засобів підприємства, як поточні фінансові інвестиції. До оборотних активів включаються як матеріальні, так і грошові ресурси, тому, поняття оборотних активів є більш ширшим, і включає в себе оборотні кошти [18].
В роботах Ковальова В.В. та Філімоненков О.С. оборотні активи розуміють як натурально-речовинну категорію, тобто як засоби підприємства, які повністю переносять свою вартість на вартість випущеної продукції. Незважаючи на це, в умовах уставлених товарно-грошових відносин матеріальні засоби підприємств виражаються не лише в натуральній, а й у вартісній формі [10].
Магістр