Зразок роботи
1.2 Хімічний склад крові в нормі і при патології
Хімічний склад, реакція середовища (pH) та інші хіміко-фізичні параметри крові відносно сталі. Це забезпечується механізмами гомеостазу.
Біохімічний склад крові. В 100 мл крові 18—24 г сухого залишку і 77—82 г води, яка складає більше половини маси еритроцитів і 90—92%, — плазми. Плазма крові містить проміжні і кінцеві продукти обміну речовин, солі, гормони, вітаміни, ферменти.
Істотну частину крові складають білки, представлені в основному дихальними пігментами, білками строми еритроцитів і білками ін. формених елементів. Білки, розчинені в плазмі (6,5— 8,5% з 9—10% сухого залишку плазми), утворюються переважно в клітках печінки і ретикулоендотеліальної системи. Білки плазми не проникають через стінки капілярів, тому вміст їх в плазмі значно вище, ніж в тканинній рідині. Це приводить до утримання води білками плазми. Не дивлячись на те, що онкотичний тиск складає лише невелику частину (близько 0,5%) загального осмотичного тиску, саме воно обумовлює переважання осмотичного тиску крові над осмотичним тиском тканинної рідини. За інших умов в результаті високого гідродинамічного тиску в кровоносній системі вода просочувалася б в тканині, що викликало б виникнення набряків різних органів і підшкірної клітковини. Білки також визначають в'язкість крові, яка в 5—6 разів вище за в'язкість води і грає важливу роль в підтримці гемодинамічних стосунків в кровоносній системі. Білки плазми виконують транспортну функцію, беруть участь в регуляції кислотно-лужної рівноваги крові , служать резервом азоту в організмі. Значна частина кальцію сироватки, а також залоза, магнію пов'язана з білками плазми. Фібриноген, протромбін і ін. білки беруть участь в згортанні крові, деякі білки плазми грають важливу роль в процесах імунітету ( Додаток 1.).
Вуглеводи крові представлені головним чином глюкозою і проміжними продуктами її перетворень. Вміст глюкози в крові вагається у людини від 80 до 100 мг%. В крові також міститься невелика кількість глікогену, фруктоза і значне — глюкозаміна. Продукти переварювання вуглеводів і білків — глюкоза, фруктоза і ін. моносахариди, амінокислоти, низькомолекулярні пептиди, а також солі і вода всмоктуються безпосередньо в крові , що протікає по капілярах кишечника, і доставляються в печінку. Частина глюкози транспортується до органів і тканин, де розщеплюється із звільненням енергії, інша перетворюється на печінки в глікоген. При недостатньому вступі вуглеводів з їжею глікоген печінки розщеплюється з утворенням глюкози. Регуляція цих процесів здійснюється ферментами вуглеводного обміну, центральною нервовою системою і ендокринними залозами ( Додаток 2).
3.1 Особливості крові та кровотворних органів у дітей дошкільного віку
Кров постачає клітинам тканин та органів поживні речовини та кисень. В кров же поступають із органів та тканин продукти розпаду ( сечовина, вуглекислота та інші ). З припиненням доступу крові до органу припиняється його функція та наступає омертвіння.
Співвідношення різних елементів крові ( картина крові ) на протязі розвитку дитини періодично змінюється. Періодичність цих змін співпадає з періодичністю по відношенню до діяльності кровотворних органів: кісткового мозку, селезінки та печінки, які знаходяться в самому тісному зв’язку через нервову систему.
Кістковий мозок виконує двояку функцію. З однієї сторони, він приймає участь в процесі росту та розвитку кісткової тканини, а з другої – являється органом кровотворення.
В періоди посиленого росту організму кістковий мозок знаходиться в стані напруження через великі запити по відношенню до нього, пов’язаних з ростом та кровотворенням. В такі періоди кістковий мозок не може самостійно справитися з цим завданням та частково кровотворна функція переходить до інших органів кровотворення. В першу чергу ця функція передається печінці.
Великий відсоток гемоглобіну ( вище 100 ) та велика кількість еритроцитів ( близько 6 000 000 ) при народженні до 5 – 6 дня життя дитини знижується, що пов’язано із зниженням еритобластичної функції кісткового мозку. Потім до 3 – 4 років кількість гемоглобіну та еритроцитів дещо збільшується. В 6 – 7 років в прямому зв’язку з бурним ростом відмічається деяке уповільнення в збільшення числа еритроцитів та відсоткового вмісту гемоглобіну. З 8 – річного віку, коли еритобластична функція кісткового мозку знову починає підвищуватися, відмічається одночасно наростання еритроцитів та гемоглобіну[3].
В насиченні еритроцитів гемоглобіном також існує визначена вікова закономірність. Високий цвітний показник, рівний при народження 1,0, в подальшому знижується до 0,7 – 0,8. Існуюча різниця у вмісту гемоглобіну у дівчаток та хлопчиків відсутня.
Вміст гемоглобіну в крові розцінюється: від 8,8 г % та нижче – як низький, від 10,4 до 11,6 г % - як нормальний та більше 11,7 г % - як високий.
Більш характерна зміна білої крові по віковим категоріям. Білі кров’яні тільця виконують більш захисну функцію у боротьбі з інфекціями. Число лейкоцитів в 1 мм3 крові дитини ясельного, дошкільного та молодшого шкільного віку більш вище, ніж у дорослих. Лейкоцитарна формула крові дітей цих віків також значно відрізняється від такої ж у дорослих.
Високий вміст лімфоцитів та мала кількість нейтрофілів в перші роки життя дитини постійно вирівнюється, досягаючи до 5 – 6 років майже однакових цифр. Після цього відсоток нейтрофілів сильно зростає, а процент лімфоцитів понижується.
Малий вміст нейтрофілів, а також недостатня їх зрілість частково пояснюється відносно великою схильністю дітей молодшого віку до інфекційних хвороб.
У дітей перших років життя до того ж фагоцитарна активність нетрофілів найбільш низька. Проте до 4 – річного віку величини показників фагоцитозу ( фази захоплення та перетравлення ) стають такими ж високими як і в дорослих. По відношенню до різних мікроорганізмів величина показників фагоцитарної активності нейтрофілів, так як і бактерицидної функції шкіри, відображають стан імунної системи та змінюються в залежності від сезонів року.