Вивчення адаптації і стресу птахів (ID:243929)

Предметом виділено адаптацію та стрес птахів. Методологічну основу дослідження становлять такі методи: метод наукового узагальнення і систематизації та метод критичного аналізу. Методичну базу дослідження складають методи збору, систематизації та аналізу даних. Структуру роботи складають: вступ, три розділи, висновок, список літератури. До структури даної наукової роботи входить 25 друкованих сторінок тексту, в тому числі 8 рисунків. Робота виконана на основі періодичної літератури, інтернет-ресурсів, чинної законодавчої бази. При написанні курсової роботи було використано 20 основних джерел, переважно наукового, науково-методичного, періодичного характеру. 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АДАПТАЦІЇ І СТРЕСУ ПТАХІВ 1.1. Трактування поняття «адаптація птахів» Адаптація - це пристосування організму до певних умов середовища за рахунок комплексу ознак - морфологічних, фізіологічних, поведінкових. В результаті адаптацій виникають організми, пристосовані до різних умов середовища: птахи, які мешкають в степах, лісах або на болотах, ведуть нічний або денний спосіб життя, населяють грунти з різним зволоженням і т.д. Екологічна адаптація птахів, у свою чергу, – поширене явище, яке характеризує способи виживання та пристосування до різних чинників трансформації середовища. Перш за все відбувається перебудова структури популяції. У трансформованих ландшафтах вона починається із формування певного типу динаміки населення птахів, який в узагальненій формі відображає напрямки її екологічного пристосування [18, c.49]. Для прикладу, різноманітні види гавайських квітникарок (на Тихому океані) виникли із одного виду птахів, нині давновимершого (в центрі). Протягом мільйонів років у квітникарок розвивались різні способи добування їжі. Це дозволяло їм поселятися по різних екологічних нішах на острові. В результаті боротьба за існування між птахами стала не такою гострою і більшій їх частині вдавалося вижити. Найбільш помітній адаптації піддавалась форма дзьоба. У деяких видів розвинулись дзьоби, найзручніші для харчування нектаром (1), інші харчуються виключно жуками (2), фруктами (3) чи насінням (4) (рис.1.1.)