Теоретичні аспекти та практика обліку зносу (амортизації) основних засобів (на базі ТОВ «ВЕСТАГРОСЕРВІС») (ID:1050156)

Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або постачання продукції, товарів, послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій. [2] Для того щоб забезпечити безперервне функціонування основних засобів, протягом амортизаційного строку служби слід час від часу ремонтувати їх, замінювати окремі деталі, вузли, які зношуються раніше, ніж основні засоби в цілому. Основні засоби підлягають як фізичному так і моральному зносу як у процесі їх використання так і при їх бездіяльності. Знос — знецінення довгострокових матеріальних виробничих активів (основних засобів), таких як будівлі, обладнання, транспорт, що спричиняється втратою їх техніко-економічних характеристик. [11] Амортизація – це поступове перенесення вартості основного засобу на готову продукцію або послуги з метою накопичення грошових коштів для повного відновлення основного капіталу в майбутньому. [11] Нарахування амортизації – це створення амортизаційного фонду, який утворюється за допомогою нарахування відповідних норм до вартості основного капіталу. Об’єктивність норми амортизаційних відрахувань залежить від очікуваного строку використання. Якщо встановлений норматив перевищено, то фізичне зношення настане до того, як вартість основного засобу буде перенесено на вироблену продукцію.[1] Податковим кодексом України прийнято застосовувати такі методи нарахування амортизації: Прямолінійний метод передбачає рівномірне зменшення вартості об’єкта, що амортизується протягом встановленого строку корисного використання. [2] Суму зносу завдяки цьому методу можна визначити двома способами: 1) Річна Амортизація = (Первісна Вартість – Ліквідаційна Вартість)/(Строк використання (у роках)) 2) Місячна Амортизація = (Річна Амортизація )/12