Зміст
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ ВЕКСЕЛЯМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ
1.1. Сутність, види і функції векселів
1.2. Нормативно – правове забезпечення обліку векселів на підприємстві
1.3. Особливості організації та ведення обліку векселів на підприємстві
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ
2.1. Організаційно – економічна характеристика ПАТ «Черкаське АТП 17127»
2.2.Документальне оформлення вексельних розрахунків ПАТ «Черкаське АТП 17127»
2.3.Аналітичний та синтетичний облік вексельних операцій
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ВЕДЕННЯ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ ВЕКСЕЛЯМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Вексель – це складне за встановленою законом формою безумовне письмове боргове грошове зобов’язання, видане однією стороною (векселедавцем) іншій стороні (векселеутримувачу).
Бухгалтерський облік вексельного обігу враховує подвійну природу цього фінансового інструменту. З одного боку, він є борговим зобов’язанням і використовується для розрахунків за товари (роботи, послуги), з другого – цінним папером, придбаним за гроші. Як останній, вексель відноситься до об’єктів інвестування і відображається у складі фінансових інвестицій. В Україні вексельний обіг має переважно товарний характер.
Векселі видаються на забезпечення поставок, у результаті яких у підприємства виникла заборгованість перед постачальниками за надані товари (роботи, послуги). Відповідно до вексельного права видача векселя погашає кредиторську заборгованість перед постачальниками, тобто змінює цю кредиторську заборгованість іншим вексельним зобов’язанням.
Облік розрахунків за векселями регламентується Постановою ВРУ «Про застосування векселів у господарському обороті України» від 17.06.1992р., Наказом Президента України «Про розширення сфери обігу векселів» від 26.07.1995р., листом Мінфіну України «Про бухгалтерський облік вексельного обігу» від 17.08.1992р. №18 – 4116 і листом ДПАУ від 17.01.1997р. №15 – 0214.
Векселя можуть використовуватись в операціях 4-х видів:
- товарних – операціях, пов’язаних з купівлею–продажем продукції виконанням робіт та виконанням послуг;
- фінансових – операціях пов’язаних з отриманням грошових коштів.
- бюджетних – операціях пов’язаних з припиненням зобов’язань бюджету перед бюджетом;
- фіктивних – операціях не пов’язаних з рухом товарів, бюджетних зобов’язань.
Така широка сфера застосування векселів викликана особливостями, що виникають з його правової природи як абстрактного боргового зобов’язання, оформленого як документ.
По характеру векселі можуть бути необоротні або оборотні, тобто довгострокові або поточні. Векселі отримані становлять активи підприємства, векселі видані – його зобов’язання.
За формою та способом використання векселі поділяють на: прості і переказні.
В простому векселі (соло) беруть участь дві сторони: векселедавець і векселеотримувач. В ньому фіксується безумовне зобов’язання векселедавця сплатити вказану суму пред’явнику векселя або особі, вказаній у векселі через певний час.
Переказний вексель (трата) є письмовим документом, що містить безумовний наказ векселедавця платнику сплатити вказану суму грошових коштів у визначений термін у зазначеному місці отримувачу або за його наказом.
Облік векселів виданих ведемо на рахунках:
51 «Довгострокові векселі видані»;
62 «Короткострокові векселі видані».
За кредитом рах. 51, 62 відображається видача векселів на забезпечення поставок (робіт, послуг), за дебетом – погашення заборгованості за виданими векселями.
Облік векселів отриманих ведемо на рахунках:
182 «Довгострокові векселі одержані»;
34 «Короткострокові векселі одержані».
За дебетом рах. 182, 34 відображається сума векселів отриманих в рахунок відвантаженої продукції (виконаних робіт і послуг), а за кредитом отримання грошових коштів за отриманими векселями.
Облік руху бланків векселів ведемо на позабалансовому рах. 08 «Бланки суворої звітності». Аналогічний облік ведеться за виданим і отриманим векселем та за сторонами їх погашення.