ОРГАНІЗАЦІЯ АУДИТОРСЬКОЇ ПЕРЕВІРКИ НА ПАТ «УЖГОРОДСЬКЕ АТП-12107» (ID:137547)

ВСТУП Аудит (лат. audit  слухати) є незалежною експертизою фінансової звітності підприємств уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою підтвердження її достовірності для державних податкових органів і власників. Іншими словами, аудит ‒ це надання практичної допомоги керівництву й економічним службам підприємства щодо ведення справ і управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, надання різних консультацій. В англомовних джерелах під аудитом розуміють оцінку особи, організації, системи, процесів, підприємства, проекту або продукту. В Україні цей термін найчастіше позначає перевірку в області бухгалтерського обліку, але, внаслідок впливу англомовних джерел, термін також застосовується в галузі управління проектами, управління якістю, управління природними ресурсами та збереження енергії тощо. Аудит передбачає оцінку облікової та іншої економічної інформації через вивчення реально існуючих зв’язків та взаємозв’язків між показниками. Аудит, крім того, охоплює такі основні питання: • перевірка комерційної і господарсько-фінансової діяльності суб’єктів господарювання; • перевірка фінансової звітності з погляду правильності складання і реальності оголошення оподаткованого прибутку; • дотримання суб’єктами господарювання чинного законодавства. Результат бухгалтерського аудиту ‒ це висновок про правильність та правомірність відображення в первинній документації і звітності фінансових показників, що відповідають даним, які містяться в балансі підприємства. На підставі вивчення даних бухгалтерської звітності, зібраних доказів аудитор готує письмовий аудиторський висновок по відхиленнях в існуючому на підприємстві бухгалтерському обліку з рекомендаціями щодо усунення недоліків. Основною метою проведення аудиту є виявлення достовірності фінансової і бухгалтерської звітності та відповідність порядку ведення бухгалтерського обліку з чинним законодавством України. Метою даної курсової роботи є організація і методика аудиту Публічного акціонерного товариства «Ужгородське АТП-12107». Для досягнення мети необхідно виконати наступні завдання:  скласти програму аудиторської перевірки;  охарактеризувати ПАТ «Ужгородське АТП-12107»;  провести аудит форм фінансової звітності;  розрахувати рівень аудиторського ризику та визначити його складові;  здійснити аудит показників фінансового стану підприємства;  провести діагностику ризику банкрутства;  підготувати аудиторський висновок. Структура роботи. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, аудиторського висновку, списку використаних джерел та додатків. Вона викладена на ___ сторінках, ілюстрована ____ таблицями, ____ рисунками та ___ додатками. Список літератури включає _____ найменувань.   РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЯ АУДИТОРСЬКОЇ ПЕРЕВІРКИ НА ПАТ «УЖГОРОДСЬКЕ АТП-12107» 1.1. Планування аудиторської перевірки Планування аудиторської перевірки – це система заходів, спрямованих на ефективне і своєчасне проведення аудиту. Аудитор повинен планувати свою перевірку з трьох причин: 1. це дасть йому можливість одержати достатню кількість інформації про стан справ клієнта. Одержання необхідної кількості інформації допоможе аудитору дати найобґрунтованіший висновок, у результаті – звести до мінімуму правові зобов’язання та зберегти хорошу репутацію фірми серед представників своєї професії; 2. допоможе утримати в межах розумного витрати на аудит. Збереження витрат у розумних межах допоможе аудиторській фірмі (окремому аудиторові) зберегти конкурентоспроможність і тим самим не втратити своїх клієнтів за умови, що фірма (аудитор) зарекомендувала себе високою якістю послуг; 3. дасть змогу уникнути непорозумінь із клієнтом. Метою планування аудиту є концентрація уваги аудитора на найважливіших напрямах аудиту, виявленні проблем, які слід перевірити якнайдетальніше. Планування допомагає аудитору належним чином організувати свою роботу та здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь у перевірці, а також координувати роботу інших аудиторів та фахівців інших професій. Характер планування залежить від організаційної форми, розміру і виду діяльності підприємства, виду аудиту, правильного уявлення аудитора про стан справ на підприємстві. Аудиторові слід розробити і документально оформити загальний план аудиту, визначити в ньому істотність помилок, а потім здійснити аудит за цим планом. Загальний план повинен слугувати основою для підготовки програми аудиту. У ньому прогнозують строки проведення аудиту, складають графік проведення аудиту, визначають дату надання письмової інформації про результати аудиту і аудиторського висновку. Планування аудиту – це досить складний процес, який допомагає аудитору сконцентрувати увагу на найважливіших напрямах перевірки, найкращим чином організувати свою роботу та роботу асистентів, а також дає можливість здійснювати контроль виконання аудиторських процедур у період перевірки з метою вчасного коригування планових завдань. Процес планування аудиту умовно можна поділити на декілька етапів. У таблиці 1.1 виділено 7 етапів планування. Розглянемо послідовність планування детальніше. Таблиця 1.1 Етапи планування аудиту Етапппппппппппп Види робіт 1 2 Етап 1 Згода клієнта й укладання договору Етап 2 Установлення мети і завдань аудиту Мета:  висловлення незалежної думки щодо достовірності фінансової звітності. Завдання:  збір загальних даних та інформації про бізнес клієнта;  ознайомлення із системою обліку і внутрішнього контролю;  визначення й оцінка матеріальності й аудиторського ризику;  визначення критеріїв оцінки фінансової звітності;  збір аудиторських доказів та їх аналіз Етап 3 Оцінка середовища суб’єкта перевірки Внутрішні фактори системи:  управління;  облік і внутрішній контроль;  виробництво;  фінансова діяльність;  діяльність персоналу. Зовнішні фактори сфери:  економічна;  політична;  соціальна;  юридична Етап 4 Складання загального плану аудиту Етап 5 Розробка програм аудиту Етап 6 Визначення процедур для кожного етапу процесу аудиторської діяльності Етап 7 Коригування загального плану і програми протягом усього процесу аудиту На початковому етапі планування рекомендується виконати аналітичні процедури, які допоможуть аудитору виявити важливі для аудиту питання і тим самим краще спланувати роботу. Це може бути тестування економічних показників за кілька років, виявлення значних відхилень, що свідчать про необхідність загострення уваги на цих позиціях, тестування облікових даних на місцях тощо. Важливим етапом у підготовці загального плану перевірки є вивчення системи бухгалтерського обліку, оцінка системи внутрішнього контролю, які здійснюються шляхом: • аналізу відповідної документації; • бесід із керівництвом; • опитування персоналу, задіяного в цих системах. Від оцінки системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю залежить обсяг перевірки. Зниження ризику контролю дає змогу зменшити обсяг перевірки та спиратися на дані внутрішнього контролю при винесенні аудиторського висновку. У процесі роботи аудитори можуть вносити корективи та зміни до плану, причому їх причини повинні докладно документуватися. Якщо перевірка проводиться не вперше, доцільно вивчити матеріали попередньої перевірки, обговорити з клієнтом зміни, що відбулися в діяльності підприємства і в системі обліку, його проблеми, оцінити дії клієнта по усуненню недоліків та виконанню рекомендацій попереднього аудитора. План бажано погодити з керівництвом фірми. Це дасть можливість уточнити аудиторські процедури з діяльністю персоналу підприємства. Для виконання плану аудитор повинен підготувати в письмовій формі програму аудиторської перевірки з визначенням у ній конкретних завдань і процедур для кожного об’єкта аудиту. Програма аудиту – це детальний перелік змісту аудиторських процедур. Цей перелік є детальною інструкцією для асистентів аудитора та пересічних учасників перевірки, який також є засобом контролю за якістю їхньої роботи. Програма повинна бути настільки деталізованою, щоб можна було використовувати її як інструкцію для виконавців аудиту, які беруть участь у перевірці. У програмі аудиту види, зміст і час проведення запланованих аудиторських процедур повинні збігатися з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту. Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту і контролювати їхню роботу. Аудиторська програма містить перелік об’єктів аудиту за його напрямами, а також час, який необхідно витратити на кожен напрям аудиту або аудиторську процедуру. Аудитор затверджує програму, визначаючи суттєвість за процедурами аудиту, об’єкт аудиту за кожним питанням окремо та масштаб перевірки. На початку програми вказується: • назва підприємства; • період перевірки; • дата перевірки; • об’єкт перевірки. У програмі, окрім прізвища, вказують також ініціали аудитора, який здійснює перевірку конкретного об’єкта аудиту, час, який необхідно витратити на перевірку конкретного об’єкта перевірки, та передбачають місце для відміток про фактичне виконання плану аудиту з кожного питання. Програма оформлюється у вигляді таблиці – кожний об’єкт перевірки окремо. Програма може передбачати такі об’єкти аудиту: 1. Основні відомості про підприємство. 2. Правові основи діяльності підприємства: • правовий аналіз установчих документів; • наявність державних дозволів на проведення окремих видів діяльності. 3. Оцінку наявної системи обліку та внутрішнього контролю: • форма рахівництва, рівень автоматизації бухгалтерського обліку; • перевірка бухгалтерської комп’ютерної програми на предмет ймовірності допущення нею помилок в обліку; • організація бухгалтерського обліку у відповідності з наявними вимогами; • дотримання прийнятої методології відображення окремих господарських операцій; • оцінка наявної системи внутрішнього контролю; • правильність виведення результатів проведених інвентаризацій. 4. Перевірку обліку основних засобів: • правильність оцінки та взяття на облік; • аналіз вибуття основних засобів; • правильність відображення капітального ремонту; • правильність нарахування зносу; • правильність проведення індексації балансової вартості та нарахованого зносу; • правильність відображення в обліку вартості основних засобів, прийнятих або переданих у фінансову оренду. 5. Перевірку обліку нематеріальних активів: • склад нематеріальних активів, обґрунтованість віднесення об’єктів до їх складу, документальне обґрунтування; • правильність оцінки; • правильність нарахування зносу. 6. Облік капітальних витрат та устаткування: • документальне обґрунтування; • правильність оцінки; • наявність необхідних дозволів органів державної влади на будівництво; • наявність необхідних дозволів органів державної влади на реконструкцію виробництва, на впровадження нових технологій. 7. Облік фінансових вкладів в інші підприємства: • склад і структура фінансових вкладів; • правильність оцінки; • джерела придбання цінних паперів і відображення в обліку коштів, використаних на фінансові вкладення; • правильність зберігання цінних паперів, оплата послуг депозитарію, наявність депозитарного договору; • проценти. 8. Виробничі запаси: • правильність оцінки; • підтвердження залишків запасів; • порядок списання запасів на виробництво; • правильність нарахування зносу малоцінних та швидкозношуваних предметів. 9. Валові витрати і витрати виробництва й обігу: • правильність і своєчасність віднесення до валових витрат платежів та нарахувань; • калькуляція собівартості продукції; • правильність оцінки незавершеного виробництва. 10. Готову продукцію: • правильність оцінки вартості запасів готової продукції. 11. Товари: • організація обліку; • правильність розрахунку і списання торгової націнки; • правильність відображення в обліку переоцінки й уцінки залишків товарів. 12. Дебіторську заборгованість: • оцінка операцій, які проводилися підприємством; • оцінка реальності заборгованості; • наявність безнадійної для отримання дебіторської заборгованості та своєчасність і обґрунтованість нарахування страхових резервів; • склад і реальність іншої дебіторської заборгованості; • проведення зустрічних перевірок заборгованості; • перевірка дебіторської заборгованості споріднених підприємств. 13. Облік позикових коштів: • реальність кредиторської заборгованості; • банківські кредити й інші позикові кошти; • облік довгострокових та короткострокових позик банків; • додержання порядку відображення в обліку витрат, пов’язаних з емісією цінних паперів; • напрями використання коштів, одержаних від емісії цінних паперів у відповідності із зареєстрованою інформацією; • види облігацій, мета випуску, термін погашення та їх одержання; • стан обліку іменних облігацій, своєчасність реєстрації зміни їхніх власників; • формування та джерела виплати процентів за облігаціями, джерела погашення (викупу) облігацій; • аналіз коштів, позичених у споріднених підприємств. 14. Грошові кошти: • дотримання чинних норм ведення готівкових операцій; • наявність банківських рахунків; • склад інших грошових коштів; • отримання письмових підтверджень від банку про залишки на рахунках підприємства, та співвідношення цієї інформації з обліком; • внутрішній контроль за проведенням грошових операцій. 15. Реалізацію: • методи обліку реалізації готової продукції і товарів та забезпечення незмінності визначених методів протягом звітного періоду; • облік реалізації при здійсненні зовнішньоекономічних операцій; • оцінка системи внутрішнього контролю підприємства за дотриманням встановленого порядку реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); • правильність реалізації інших активів, які належать підприємству; • дотримання порядку обліку і реєстрації податкових накладних; • правильність ведення книги обліку продажу продукції (товарів, робіт, послуг), • правильність оформлення і проведення інвентаризацій товарів у дорозі; • наявність необхідних дозволів і ліцензій на право ведення господарської діяльності (у разі необхідності). 16. Статутний капітал: • організація аналітичного обліку; • відповідність розміру статутного капіталу, відображеного у звітності, загальної суми номінальної вартості випущених та сплачених акцій сумі, зазначеній в установчих документах; • дотримання чинного порядку збільшення статутного капіталу, проведення емісій акцій, викупу власних акцій; • правильність оцінки внесків учасників; • обґрунтованість оцінки внеску у вигляді нематеріальних активів; • організація обліку бланків суворої звітності; • продаж акцій декільком інвесторам; • операції з цінними паперами, на які учасник ринку не має права володіння або розпорядження (перекупівля акцій в акціонерів без повідомлення про це акціонерного товариства та відповідної їх перереєстрації, передача майнових прав іншим особам, пов’язаним із володінням акціями, до моменту повної їх сплати). 17. Оподаткування підприємства: • визначення переліку податків, які підприємство повинне сплачувати; • вибіркова перевірка на предмет своєчасності сплати податків згідно з визначеним аудитором переліком податків, які необхідно було сплачувати, та правильності використання підприємством процентних ставок податків; • вибіркова перевірка правильності розрахунків та своєчасності сплати податків; • правильність розрахунку податків у разі подання консолідованої бухгалтерської звітності; • оподаткування сум нарахованих та виплачених дивідендів. 18. Фонди спеціального призначення: • склад фондів спеціального призначення; • обґрунтованість формування та використання; • перевірка правильності нарахованих резервів і фондів. 19. Валовий дохід, скоригований валовий дохід, прибуток та його розподіл: • своєчасність і повнота відображення у бухгалтерському обліку валових доходів; • правильність коригування валового доходу на суму валових витрат; • своєчасність і повнота відображення в обліку доходів від придбаних ринкових акцій, облігацій; • своєчасність і повнота відображення в обліку емісійного доходу; • правильність формування балансового прибутку; • склад позареалізаційних доходів і витрат; • дотримання встановленого порядку розподілу прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства; • правильність розрахунку дивідендів (необґрунтоване завищення рівня дивідендів); • правильність відображення в обліку курсових різниць за операціями з іноземною валютою; • правильність відображення в обліку знижок від звичайних цін (оподаткування знижок). 20. Бухгалтерську звітність: • обґрунтованість і правильність складання передавального балансу (при перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство); • відповідність показників бухгалтерської звітності результатам синтетичного й аналітичного обліку; • правильність заповнення форм бухгалтерської звітності; • своєчасність звітування; • правильність консолідації бухгалтерської звітності. 21. Консультаційні послуги і рекомендації щодо усунення недоліків, аудиторський висновок. Програму повинен підписати керівник групи з перевірки, а затвердити – керівник аудиторської фірми. В даному розділі доцільним було б розглянути аудит конкретного об’єкта. Наприклад, банківських операцій. Згідно з чинним законодавством підприємства зобов’язані свої грошові кошти понад встановлений ліміт зберігати в обслуговуючих установах банку, а також здійснювати розрахунки з іншими юридичними особами в сумі, що перевищує 10000 грн, тільки шляхом безготівкових розрахунків через установи банку. Розрахунки через установи банків здійснюються як в національній, так і в іноземній валютах. Підприємство має самостійно відкрити поточні рахунки як в національній, так і в іноземній валютах в установах банку на свій власний розсуд. Джерелами даних для аудиту операцій по рахунках в банку є: виписки банку з особових рахунків і додані до них документи, а також регістри аналітичного і синтетичного обліку за рахунками 30, 31 і 33 (журнали-ордери, договірна документація, різні виконавчі листи, Головна книга, баланс тощо). Перед початком аудиту банківських операцій необхідно оцінити стан внутрішнього контролю і системи обліку банківських операцій, визначити основні об’єкти та послідовність перевірки. Як правило, перевірка банківських операцій здійснюється суцільним способом. Аудит банківських операцій доцільно проводити окремо за кожним рахунком. Особливу увагу слід приділити поточному рахунку. Перш за все необхідно звірити залишки на рахунках грошових коштів рахунка, що перевіряється, з виписками, даними бухгалтерського обліку і звітності. Перевірка банківських виписок повинна поєднуватись із вивченням банківських операцій по суті. При цьому аудитор має з’ясувати: • чи мали місце незаконні банківські операції (відсутні договірні відносини); • чи повно і своєчасно оприбутковані та оплачені матеріальні цінності; • чи вірно відображені в обліку і законно використовувалися чекові книжки для безготівкових розрахунків; • чи видаються вони підзвітним особам під розписку; • чи складаються звіти про використання книжок. Аудит банківських операцій доцільно проводити в такій послідовності: • перевірка порядку відкриття та режиму банківських рахунків; • встановлення наявності поточних та інших рахунків у банку в національній та іноземній валютах; • перевірка законності здійснення операцій по банківських рахунках та правильності їх документального оформлення; • перевірка повноти і своєчасності оприбуткування грошових коштів, що надійшли до банку; • перевірка своєчасності перерахування податків до бюджету та інших обов’язкових платежів до позабюджетних фондів; • перевірка отриманих у банку коштів і оприбуткованих у касі підприємства, а також цільового використання цих коштів; • вивчення платоспроможності підприємства та причин прострочення розрахунків з іншими кредиторами; • перевірка по кожному безготівковому розрахунку з підприємствами та фізичними особами відповідності їхніх даних договірним взаємовідносинам; • перевірка достовірності та доцільності здійснення окремих банківських операцій; • перевірка відповідності даних про наявність і рух грошових коштів; • перевірка правильності кореспонденції рахунків за банківськими операціями. Під час перевірки банківських операцій слід звернути увагу на такі запитання: • чи повністю представлені банківські операції; • чи правильно і цілеспрямовано використовуються отримані кредити; • чи є правильними та законними операції з акредитивами. Усі порушення чинних нормативних документів стосовно господарських операцій за банківськими рахунками виявляються суцільною перевіркою документів та взаємною звіркою регістрів обліку на відповідність. На практиці мають місце випадки таких порушень: • покриття зловживань окремими працівниками разом із касиром – проводиться заміна документів або зроблені виправлення у виписках банку відповідних сум; • привласнення готівки, одержаної в банку (неоприбуткування одержаних коштів за рахунком 30, а віднесення на рахунки 36, 63, 68); • навмисне відображення в обліку операцій за поточним рахунком для привласнення коштів, що надійшли у банк; • переведення заборгованості через відділення зв’язку з поточного рахунку в банку; • неправильно складена кореспонденція рахунків тощо. 1.2. Аудит форм фінансової звітності Необхідність складання звітності на сучасному етапі розвитку господарських відносин в Україні визначається потребами в інформації про результати діяльності та фінансовий стан різних учасників господарського життя країни. Таку інформацію можна отримати за допомогою аналізу показників фінансової звітності, які надають загальну характеристику фінансово-майнового стану юридичної особи. Звітність є одним із зведених або вторинних бухгалтерських документів, показники яких також сприяють забезпеченню виконання бухгалтерським обліком покладених на нього функцій. Серед останніх на перший план виступають сприяння збереженню майна конкретних власників, можливість визначення фінансових результатів кожної із господарських операцій підприємства та надання інформації про результати діяльності для прийняття виважених управлінських рішень. Користувачами фінансової звітності можуть бути інвестори, акціонери, працівники підприємства, банківські установи, постачальники, кредитори, покупці, замовники, органи державної влади та місцевого самоврядування, суспільство. Кожного із зазначених користувачів цікавить найрізноманітніша інформація, що не співпадає із інформаційними потребами інших користувачів. Тому аудитор, підтверджуючи ступінь достовірності фінансової звітності, повинен пам’ятати, що користувачів оприлюдненої звітності можуть цікавити практично всі її показники. У зв’язку з цим показники звітності повинні бути достовірними. Під достовірністю фінансової звітності слід розуміти такий ступінь точності її даних, який дозволяє користувачам робити правильні висновки про майновий і фінансовий стани підприємства, результати його господарської діяльності, а також приймати рішення щодо розміщення власних ресурсів. Розглянемо загальну послідовність дій при дослідженні звітності з метою формулювання думки аудитора про ступінь її достовірності. Розпочати дослідження звітності аудитор повинен із визначення відповідності форм звітності затвердженим нормативними документами формам і складання усіх типових форм. Такі дії перевіряючого слід вважати частиною формальної перевірки, метою проведення якої є встановлення за допомогою візуальної перевірки та порівняння наявності усіх передбачених нормативними документами форм звітності, а в них – обов’язкових реквізитів, правильності заповнення відповідних рядків і граф звітності. Після вивчення форм звітності за допомогою формальної перевірки аудитор повинен здійснити арифметичну перевірку кожної із наданих йому форм звітності. Арифметичний контроль полягає у перевірці правильності обчислених підсумкових показників форм звітності. За допомогою проведення арифметичної перевірки виявляються невідповідності показників у межах однієї форми. Найчастіше такі помилки допускаються при підрахунку проміжних підсумкових показників звітності. Арифметична перевірка є обов’язковою, незважаючи на її монотонність і рутинність, оскільки таким чином можуть бути визначені ділянки бухгалтерського обліку, що потребують особливої уваги та ретельної перевірки за змістом. Крім того, необхідність арифметичної перевірки зумовлена тим, що: 1. Відображення неправдивих даних має безпосередній вплив на результати аналітичної обробки звітності. 2. Помилки в підрахунках проміжних підсумкових і загальних підсумкових показників призводять до неправильних показників консолідованої або зведеної звітності. У результаті невідповідностей чи помилок у підрахунку показників окремих форм одержуються неправильні зведені показники галузей економічної діяльності та держави в цілому. Арифметична перевірка також застосовується аудитором при перевірці дотримання підприємствами вимоги щодо складання форм фінансової звітності наростаючим підсумком з початку року. Слід відзначити, що арифметична перевірка використовується аудитором не лише на початковому етапі – при попередньому ознайомленні зі звітністю, що підлягає аудиту, – даний прийом документального контролю, як і загальнонаукові методи дослідження, застосовується впродовж усього періоду здійснення аудиту. Методичні рекомендації з перевірки порівнянності показників фінансової звітності затверджені наказом Міністерства фінансів України № 476 від 11.04.2013р. Методика проведення перевірки та безпосередня перевірка форм фінансової звітності ПАТ «Ужгородське АТП-12107» наведена в таблиці 1.2. Таблиця 1.2 Перевірка форм фінансової звітності ПАТ «Ужгородське АТП-12107»