Зразок роботи
Вступ
Актуальність теми курсової роботи. З часу свого формування у другій половині ХІХ століття світового господарства минуло досить довгий шлях розвитку. Нині відбувається подальше зростання масштабів господарську діяльність країн, диверсифікація їх світогосподарських зв'язків, поглиблення міжнародного поділу праці. На етапі еволюції світового господарства відбуваються помітні зрушення у відсотковому співвідношенні сил між основними його силовими центрами. З іншого боку, ряд країн змогли досягти більшого прогресу по дорозі економічного розвитку та, продовжуючи зміцнювати свої позиції в світовому співтоваристві, стали надавати досить помітний вплив на процеси процеси вдосконалення світогосподарських зв'язків. Практично не залишилося країн, не взаємодіючих між собою у економічної та інші сферах, не що є різними щаблями підключення до складної системи світогосподарських зв'язків і взаємозалежності. Саме на етапі поняття «світова економіка», «світове господарство» знаходять настільки часте та широке застосування й у спеціальній літературі, й у матеріальних засобах.
Основна мета праці полягає у дослідженні стану світового господарства і перспективи його розвитку.
Відповідно до данної мети були проведені наступні дослідження:
1. Визначити поняття світового господарства та показати основні тенденції його розвитку.
2. Розкрити основні форми світогосподарських зв'язків.
3. Розглянути перспективи розвитку світової економіки.
1 Розвиток світогосподарських зв'язків
Сучасний світовий суспільний розвиток характеризується посиленням зв'язків і взаємодії між країнами. Тенденція до об'єднання, викликана потребою вирішення завдань, глобальних проблем людства, таких як загроза ядерної катастрофи, екологічна проблема, охорона здоров'я й космос. Але найглибшу основу зміцнення цілісності світу становить наростаюча взаємозалежність держав у економічній сфері. Кожна країна світу претендує на повноцінний розвиток, тому й втягнута в орбіту світогосподарських зв'язків.
Складений світовий порядок дедалі більше поводиться як порядок економічний. Глобальна економіка поступово стає повсюдним імперативом. Коли раніше світова економіка була полем, у якому діяли суверенні держави, нині світова економіка перетворюється на самостійний лад, діючий на полі національних держав.
У цьому виникає щось більше, ніж просто єдиний економічний механізм світу. Відбувається зміна звичних способів управління і владарювання: зі сфери військово-політичної вони переходить до політ економічної сфери. Економіка починає почуватися як і ідеологія.
Розвиток дослідницько-експериментальної політики та вдосконалення світогосподарських зв'язків є досить складним, суперечливим процесом. Суть його у тому, що рух до економічної, незалежності і зміцнення окремих національних господарств у сучасних умовах неминуче веде до дедалі зростаючій інтернаціоналізації в господарському житті, підвищенню ступеня відкритості економіки і значного посилення їх взаємозалежності з урахуванням подальшого поглиблення міжнародного поділу праці.
Міжнародна спільнота об'єднує держави, маючи свою національну і економічне самобутність. Основними критеріями, котрі відрізняють різні господарські системи, є можливость використання передової техніки і технологій виробництва, і навіть ступінь оволодіння принципами ринкового устрою економіки.
Практично всшма дослідниками визнається, світове господарство має певну систему, основою виникнення і існування якої виступає її цілісність. Натомість, останнє передбачає взаємодію всіх складових частин системи, причому на досить всталеному рівні. Тільки при данній ситуації забезпечується стала діяльність, життєздатність системи, її саморегуляція та розвиток. Така єдність світового господарства, циркуляція відтвореного продукту забезпечується національними та світовими ринками.
Прив'язка економіки України до світового ринку, який став практично однополярним, негативно позначилася її внутрішній виробничій структурі.
Як сказав проф. М.М.Голанский, "відсталість і відкритість економіки України дозволили світовому ринку моментально захопити національний ринок, наповнивши прилавки магазинів заморськими товарами і прибравши з них товари її власного виробництва. Наше виробництво було з землею...Відстала Україна потрібна світовому господарству як виробник і тому воно перетворило її виробництва, у збиткові, неконкурентоспроможні, в які, ніхто не вкладе жодної копійки".
Які ж реальні можливості виживання України в цьому новому світі як великої і розвиненої держави?! Головний двигун глобалізації, і затвердження нової ролі світового фінансового ринку - поширення передових та більш продуктивних технологій, котрим стало вже "тісно" в національних межах. Внаслідок цього ще більше погіршується економічне становище "відсталих" країн. "Прогресивні" реформи в Україні, значно відкинули її до стану "відсталої" країни, тому магістралі світогосподарського розвитку, що число «відсталих» країн, здійснюють світову економічну політику.
1.1 Україна та процеси глобалізації
Уся історія України представляє безупинне чергування циклів підтримки глобалізації, і ізоляціонізму. Середня тривалість циклу підтримки становить 50 років. Перший із таких циклів розпочався початку 18 століття із приходом до української влади Петра I і скінчився з його смертю. Другий розпочався в останній третині 18 століття (Катерина ІІ) закінчився після перемоги Росії у війні 1812 року. Третій цикл обмежений періодом з 60-х рр. 19 століття до 1917 року. Нині Росія має четвертий цикл підтримки глобалізації, який формально розпочалося 1991 року. Як бачимо, існує цілком логічний зв'язок, який можна оглянути як закономірність у розподілі циклів підтримки – починаючи в останній третині кожного століття, цикл триває від 40 до 60 років і закінчується в перші двоє десятиліття наступного століття.
Майбутнє України безпосередньо залежить від того, наскільки й як Росія зможе брати участь у ключовому глобалізаційному процесі, який приведе до утворення єдиної планетарної цивілізації. Слід очікувати, що нинішній – четвертий – цикл підтримки триватиме до 2015 – 2025 рр. Це і той критичний термін, що відведений Росії для самовизначення і вибору нею шляхів розвитку.
Єдиною формою глобалізації, яку Україна цілеспрямовано культивувала протягом усього своєї історії, була територіальна глобалізація. Державна централізація нових територій йшли рука за руку разом до 1991 року. Також успішно відбувалося й будівництво міждержавних домовленостей із участю України – від Священного союзу до Організації Варшавського Договору. До цього треба сказати, що всі такі союзи носили непослідовний, суперечливий характер, через брак об'єктивних передумов для об'єднання. Ідея слов'янського братства було неможлива, так як перебороти існуючі розбіжності між балканськими народами стало не під силу, а соціалістична ідеологія не змінила традиційну орієнтацію країн Європи до своїх сусідів.
Найбільшу складність для України завжди представляв информаційно-комунікаційний аспект глобалізації. Величезні неосвоєні території покликали до життя проблему доведення управляючих команд у регіонах в прийнятні терміни. Способи, якими російська державність намагалася вирішити це завдання, – будівництво транспортних магістралей і розширення бюрократичного апарату на місцях – не змогли усунути головної перешкоди. Будь-яка інформація ставала старою швидше, ніж встигала дістатися виконавців. Зворотний процес збору інформації про стан справ на місцях і доведення до Центру складав одну годину, ще більше ускладнюючи загальну ситуацію. Понад те, після 1991 року політичні процеси фактично привели країну до її повної автономності регіонів, що не просто забруднтло комунікаційні канали, але й повністю подолало їх зв'язок, роблячи неможливим інформаційний обмін.
Магістр