Зразок роботи
1. ЕКОНОМІЧНА СУТЬ, КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ОЦІНКА ТОВАРНО-МАТЕРІАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ
1.1. Економічна суть та призначення матеріалів
Для визначення економічної суті та призначення матеріалів у фінансово-господарській діяльності підприємства доцільно визначити їх місце у системі загально-економічних категорій, які стосуються матеріальних активів. В цій категорії виділяються такі поняття як «виробничі запаси», «оборотні запаси» та власне «матеріали».
Виробничі запаси-елементи, які формують матеріальну основу кінцевого продукту підприємства, входять до нього складовою частиною, або забезпечують його виробництво.
Суть оборотних засобів полягає в тому, що вони беруть участь у виробничому процесі один раз та повністю переносять свою вартість на продукт, що виробляється.
Матеріали — це частина виробничих запасів та складова оборотних коштів, яка відображається в активі балансу.
Загальне правило, за яким матеріали відносять до товарно-матеріальних цінностей полягає в тому, що запаси повинні бути всі товарно-матеріальні цінності, право на які належать підприємству, незалежно від того де вони знаходяться.
Підвищення ефективності виробництва шляхом економного використання сировини і матеріалів, ліквідації зайвих витрат та втрат є головною задачею будь-якого підприємства.
Одним з економічних важелів, за допомогою яких можливо досягти ефективного господарювання є правильно поставлений облік на підприємстві, дані якого сигналізують про всілякі недоліки та відхилення від встановлення норм витрат.
Задачі по вдосконаленню обліку можуть бути успішно вирішені за умови дотримання важливих умов:
Уніфікація методів. Уніфікація методів ведення обліку необхідна для правильного відображення господарських процесів, що відбуваються в окремих організаціях, для зведення облікових показників в галузевому і територіальному розрізі. При відсутності однаковості методів ведення обліку і обчислення показників діяльності окремих організацій неможливо отримання зведених даних в цілому по відомству, економічному району, всьому господарству.
Своєчасність і дієвість. Вимога своєчасності та дієвості означає, що облік повинен вчасно давати необхідні для управління і контролю відомості. Дані обліку, що надходять із запізненням, не можуть бути використані для оперативного керівництва і своєчасного усунення та попередження недоліків у господарській роботі.
Точність і об'єктивність. Вимоги точності та об'єктивності означає, що облік повинен вірно відображати дійсність. Щоб отримувати точні облікові дані, необхідно на всіх етапах облікової роботи не допускати помилок. Недбалість і неуважність в обліковій роботі призводять до спотворення облікових показників, до заплутаності обліку. Де немає правильного облік, там створюються можливості для зловживань та розкрадання майна.
Ясність і доступність. Вимога ясності і доступності обліку означає, що облік повинен бути простим, ясному і вільним від надмірностей. Надмірності в обліку створюються тоді, коли він загромождают роботою по отриманню відомостей непотрібних для планування, керівництва і контролю. Громіздкий облік систематично запізнюється, стає заплутаним, перестає задовольняти потребам оперативного керівництва і контролю і створює грунт для безгосподарності, розкрадань і зловживань.
Економічність і раціональність. Вимога економічності і раціональності обліку означає, що витрати на ведення обліку повинні бути мінімальними. Економія у витратах часу, праці і коштів досягається систематичним поліпшенням організації, методів, форм і техніки обліку. Застосування засобів обчислювальної техніки підвищує якість використання бухгалтерської інформації для підготовки, обґрунтування і прийняття відповідних рішень на різних рівнях управління.
До складу товарно-матеріальних цінностей на промисловому підприємстві входять сировина і матеріали, напівфабрикати, малоцінні та швидкозношувальні предмети тощо. Тобто, ресурси які використовуються в процесі виробництва.
Сировина і матеріали - це предмети праці, з яких виготовляють продукцію; вони утворюють матеріальну (речовинну) основу продукції.
Поділ матеріалів на основні та допоміжні має умовний характер і часто залежить лише від кількості матеріалу, використаного на виробництво різних видів продукції.
До групи допоміжних матеріалів у зв'язку з особливістю використання окремо виділяють паливо, тару і тарні матеріали, запасні частини.
Паливо виділяють в окрему групу з причини його великого економічного значення та специфіки споживання. Паливо поділяють на технологічне, моторне (пальне) і господарське (на опалення).
До тари і тарних матеріалів належать предмети, які використовуються для пакування, транспортування, зберігання різних матеріалів і продукції (мішки, ящики, коробки тощо).
Запасні частини служать для ремонту і заміни спрацьованих деталей машин та обладнання.
Незавершене виробництво виступає у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів.
Напівфабрикати - це сировина і матеріали, які пройшли певні стадії обробки, але ще не є готовою продукцією. У виготовленні продукції" вони виконують таку ж роль, як і основні матеріали, тобто утворюють її матеріальну основу. Зворотні відходи виробництва - це залишки, що утворились в процесі переробки сировини і матеріалів та які повністю або частково втратили споживчі якості.
До окремої групи виділяють малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року.
Товарно-матеріальні цінності, як ресурси можна умовно розділити на ресурси, що споживаються у процесі виробництва та ресурси, що забезпечують процес виробництва. До ресурсів, що споживаються у процесі виробництва відносяться сировина, матеріали сільськогосподарського призначення. Особливість даної групи ресурсів полягає у тому, що у процесі виробничого циклу вони повністю переносять свою вартість на вартість кінцевого продукту та відповідно посідають значне місце формуванні його кінцевої собівартості.
До забезпечуючих ресурсів належать такі товарно-матеріальні цінності, як тара, малоцінні та швидкозношувальні предмети, тощо, тобто ресурси, які використовуються в процесі виробництва як допоміжні для створення кінцевого продукту.
Виходячи з норм П(С)БО 9 “Запаси” та П(С)БО 30 «Біологічні активи», ми визначили склад товарно-матеріальних цінностей (рис. 1.1).
1. ЕКОНОМІЧНА СУТЬ, КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ОЦІНКА ТОВАРНО-МАТЕРІАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ
1.1. Економічна суть та призначення матеріалів
Для визначення економічної суті та призначення матеріалів у фінансово-господарській діяльності підприємства доцільно визначити їх місце у системі загально-економічних категорій, які стосуються матеріальних активів. В цій категорії виділяються такі поняття як «виробничі запаси», «оборотні запаси» та власне «матеріали».
Виробничі запаси-елементи, які формують матеріальну основу кінцевого продукту підприємства, входять до нього складовою частиною, або забезпечують його виробництво.
Суть оборотних засобів полягає в тому, що вони беруть участь у виробничому процесі один раз та повністю переносять свою вартість на продукт, що виробляється.
Матеріали — це частина виробничих запасів та складова оборотних коштів, яка відображається в активі балансу.
Загальне правило, за яким матеріали відносять до товарно-матеріальних цінностей полягає в тому, що запаси повинні бути всі товарно-матеріальні цінності, право на які належать підприємству, незалежно від того де вони знаходяться.
Підвищення ефективності виробництва шляхом економного використання сировини і матеріалів, ліквідації зайвих витрат та втрат є головною задачею будь-якого підприємства.
Одним з економічних важелів, за допомогою яких можливо досягти ефективного господарювання є правильно поставлений облік на підприємстві, дані якого сигналізують про всілякі недоліки та відхилення від встановлення норм витрат.
Задачі по вдосконаленню обліку можуть бути успішно вирішені за умови дотримання важливих умов:
Уніфікація методів. Уніфікація методів ведення обліку необхідна для правильного відображення господарських процесів, що відбуваються в окремих організаціях, для зведення облікових показників в галузевому і територіальному розрізі. При відсутності однаковості методів ведення обліку і обчислення показників діяльності окремих організацій неможливо отримання зведених даних в цілому по відомству, економічному району, всьому господарству.
Своєчасність і дієвість. Вимога своєчасності та дієвості означає, що облік повинен вчасно давати необхідні для управління і контролю відомості. Дані обліку, що надходять із запізненням, не можуть бути використані для оперативного керівництва і своєчасного усунення та попередження недоліків у господарській роботі.
Точність і об'єктивність. Вимоги точності та об'єктивності означає, що облік повинен вірно відображати дійсність. Щоб отримувати точні облікові дані, необхідно на всіх етапах облікової роботи не допускати помилок. Недбалість і неуважність в обліковій роботі призводять до спотворення облікових показників, до заплутаності обліку. Де немає правильного облік, там створюються можливості для зловживань та розкрадання майна.
Ясність і доступність. Вимога ясності і доступності обліку означає, що облік повинен бути простим, ясному і вільним від надмірностей. Надмірності в обліку створюються тоді, коли він загромождают роботою по отриманню відомостей непотрібних для планування, керівництва і контролю. Громіздкий облік систематично запізнюється, стає заплутаним, перестає задовольняти потребам оперативного керівництва і контролю і створює грунт для безгосподарності, розкрадань і зловживань.
Економічність і раціональність. Вимога економічності і раціональності обліку означає, що витрати на ведення обліку повинні бути мінімальними. Економія у витратах часу, праці і коштів досягається систематичним поліпшенням організації, методів, форм і техніки обліку. Застосування засобів обчислювальної техніки підвищує якість використання бухгалтерської інформації для підготовки, обґрунтування і прийняття відповідних рішень на різних рівнях управління.
До складу товарно-матеріальних цінностей на промисловому підприємстві входять сировина і матеріали, напівфабрикати, малоцінні та швидкозношувальні предмети тощо. Тобто, ресурси які використовуються в процесі виробництва.
Сировина і матеріали - це предмети праці, з яких виготовляють продукцію; вони утворюють матеріальну (речовинну) основу продукції.
Поділ матеріалів на основні та допоміжні має умовний характер і часто залежить лише від кількості матеріалу, використаного на виробництво різних видів продукції.
До групи допоміжних матеріалів у зв'язку з особливістю використання окремо виділяють паливо, тару і тарні матеріали, запасні частини.
Паливо виділяють в окрему групу з причини його великого економічного значення та специфіки споживання. Паливо поділяють на технологічне, моторне (пальне) і господарське (на опалення).
До тари і тарних матеріалів належать предмети, які використовуються для пакування, транспортування, зберігання різних матеріалів і продукції (мішки, ящики, коробки тощо).
Запасні частини служать для ремонту і заміни спрацьованих деталей машин та обладнання.
Незавершене виробництво виступає у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів.
Напівфабрикати - це сировина і матеріали, які пройшли певні стадії обробки, але ще не є готовою продукцією. У виготовленні продукції" вони виконують таку ж роль, як і основні матеріали, тобто утворюють її матеріальну основу. Зворотні відходи виробництва - це залишки, що утворились в процесі переробки сировини і матеріалів та які повністю або частково втратили споживчі якості.
До окремої групи виділяють малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року.
Товарно-матеріальні цінності, як ресурси можна умовно розділити на ресурси, що споживаються у процесі виробництва та ресурси, що забезпечують процес виробництва. До ресурсів, що споживаються у процесі виробництва відносяться сировина, матеріали сільськогосподарського призначення. Особливість даної групи ресурсів полягає у тому, що у процесі виробничого циклу вони повністю переносять свою вартість на вартість кінцевого продукту та відповідно посідають значне місце формуванні його кінцевої собівартості.
До забезпечуючих ресурсів належать такі товарно-матеріальні цінності, як тара, малоцінні та швидкозношувальні предмети, тощо, тобто ресурси, які використовуються в процесі виробництва як допоміжні для створення кінцевого продукту.
Виходячи з норм П(С)БО 9 “Запаси” та П(С)БО 30 «Біологічні активи», ми визначили склад товарно-матеріальних цінностей (рис. 1.1).
Магістр