Зразок роботи
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ І АУДИТУ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА
1.1 Економічна сутність готової продукції
Підприємства в умовах ринкової економіки в плані реалізації своїх економічних інтересів приділяють значну увагу готовій продукції. Це пов’язано з тим, що її випуск та реалізація мають вагомий вплив на формування фінансового результату діяльності, тобто доходу підприємства. Для визначення готової продукції як економічної категорії необхідно дослідити її економічний зміст, класифікацію.
Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» готовою вважається продукція, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним і якісним характеристикам, які передбачені договором або іншим нормативно-правовим актом [7].
Бутинець Ф.Ф. вважав, що готова продукція - повністю завершена обробкою, укомплектована, яка пройшла необхідні випробування (перевірки). Це виріб (або напівфабрикат), послуга, робота, що пройшли всі стадії технологічної обробки на підприємстві, відповідають затвердженим стандартам або умовам договору, прийняті технічним контролем підприємства і здані на склад або замовникові – покупцеві згідно з діючим порядком прийняття продукції [15].
За Швабом Л.І. готова продукція – це запаси виробів на складі, обробка яких закінчена та які пройшли випробування, приймання, укомплектовані згідно з умовами договорів із замовниками й відповідають технічним умовам і стандартам [63].
Сук Л.К. бачила готову продукцію у такому трактуванні : «Готова продукція – виріб (напівфабрикат), послуга, робота, що пройшли всі стадії технологічної обробки на даному підприємстві, відповідають затвердженим стандартам або умовам договору, прийняті технічним контролем підприємства і здані на склад або замовникові – покупцеві згідно з діючим порядком прийняття продукції [59].
За Орловою В.К. готова продукція промислового виробництва – конкретні вироби, що пройшли всі стадії технологічної обробки на цьому підприємстві, відповідають встановленим стандартам чи технічним умовам, прийняті відділом технічного контролю і здані на склад або безпосередньо замовнику [45].
Отже, готова продукція - це результат виконаної роботи підприємства, може бути у вигляді товару або послуги, що носить промисловий характер, що має товарний вид для продажу. В залежності від обсягів реалізованої готової продукції можливо охарактеризувати діяльність підприємства за певний період, визначити виконання плану в аспекті виробництва та реалізації. Це є одним із основних показників діяльності підприємства, що відображається фінансово-економічній звітності. Крім цього слід зазначити, що всі комплектуючі речовини, що були використані у виробництві товару або послуги на різних стадіях технологічного процесу можуть відноситися до незавершеного виробництва.
1.3 Теоретико-методологічні основи обліку і аудиту готової продукції
Теоретично-методологічні основи обліку і аудиту готової продукції розглядались у працях таких вчених як .Ф. Бутинця, С.Ф. Голова, М.В. Кужельного, В.Г. Линника, В.М. Мурашка, Л.К. Сука, В.Я. Сав- ченко, В.В. Сопка, Н.М. Ткаченко, Сопко В.В. та ін..
Сопко В.В. у свої дослідженнях значну увагу приділяє оцінці готової продукції, як складового елементу її обліку. Сопко В.В. пропонує оцінювати готову продукцію за такими видами вартості: фактичною, плановою, нормативною, кошторисною собівартістю і цінах реалізації (роздрібних, договірних, гуртових). Під оцінкою він розуміє види вартості. В національних стандартах бухгалтерського обліку терміну «види вартості» немає, є поняття облікової оцінки – попередня оцінка, яка використовується підприємством з метою розподілу витрат і доходів між відповідними звітними періодами і поняття методів оцінки, які, частково, перелічені вченим [60].
Розвиваючи думку стосовно оцінки, Сопко В.В. стверджує що: «Оцінка продукції впливає на побудову обліку виробничого процесу». З таким твердженням погодитися не можна. Беручи до уваги методологію бухгалтерського обліку, уточнюємо – в основі облікового процесу лежать методи обліку затрат, які обумовлюють вартісну оцінку готової продукції. Вартісна оцінка продукції – це сума затрат, які витрачено на виготовлення продукції. В залежності від технологічного процесу і класифікації готової продукції за формою існування, сума затрат у різних підсистемах бухгалтерського обліку різна [60].
В залежності від впливу попиту, вартісна оцінка готової продукції в обліковій системі визначається за справедливою вартістю дебіторської заборгованості. Для управлінського обліку, вартісна оцінка відходів і браку регулюється методами оцінки затвердженими в національних стандартах бухгалтерського обліку. В ринкових умовах, за наявності різних облікових підсистем, вартісна оцінка буде різною, проте, методи оцінки для підсистем – однакові. Методи оцінки готової продукції підприємство обирає самостійно. Для правильного застосування методів оцінки в обліковому процесі виробництва і продажу продукції, обліковий процес необхідно поділити на два відокремлених етапи. Перший етап пов’язаний з оприбуткуванням продукції з процесу виробництва, що відповідає управлінському обліку, а другий – з процесом її продажу, що обумовлюється наявністю фінансового обліку [60].
Голова С.Ф. методи оцінки ФІФО і ЛІФО називає періодичними і постійними системами обліку запасів. При системі постійного обліку запасів їх надходження та видаток відображають протягом звітного періоду на відповідних рахунках запасів [31].
На думку Слюсарчука Л., шляхом поліпшення облікової роботи для сільськогосподарських підприємств, на яких виготовляється значна кількість невеликої за формою і об’ємом продукції, є введення мікропроцесорної техніки, здатної ідентифікувати окрему одиницю готової продукції, оскільки це дає змогу отримати інформацію про всі операції в момент та в місці їх здійснення [56].
З цією думкою цілком можна погодитись, навіть більше того, дане нововведення полегшить кількісний облік продукції та зменшить затрати часу на формування виробничих звітів. Технологія автоматизації бухгалтерського обліку готової продукції та процесу її реалізації своїми процесами аналогічна до звичайного «паперового» обліку. Кожен комп’ютерний бухгалтерський компонент має зв’язки із синтетичними та аналітичними рахунками обліку готової продукції, іншими реєстрами господарських операцій. Основними загальними реквізитами комп’ютерних бухгалтерських реєстрів є: дата, код проведення, заповнені строки, сума проведень, номер синтетичного рахунка з дебету, його аналітичні рахунки, номер синтетичного рахунка з кредиту, його аналітичні рахунки.
Петришина Н.С. вважає, що з прийняттям Національних стандартів бухгалтерського обліку в Україні виникає необхідність по-новому відображати господарські операції з випуску готової продукції та її реалізації. Реалізація випущеної готової продукції – кінцева мета діяльності підприємства, заключний етап кругообігу його засобів, по завершенні якого визначаються результати господарювання та ефективність виробництва. Облік готової продукції здійснюється на основі первинних документів – актів, накладних, відомостей випуску продукції; документів, що засвідчують якість. З використанням комп'ютерної техніки на багатьох виробничих підприємствах прийнято вести облік реалізації готової продукції без застосування узагальнюючих документів. Виняток становить формування оборотно-сальдової відомості за рахунком 27 «Готова продукція». Цей документ характеризує інформацію щодо оборотів і залишків готової продукції [47].
Однак, на нашу думку, цього недостатньо, тому доцільно на підставі первинних документів складати реєстри документів з реалізації готової продукції. Реєстри необхідно формувати за напрямками реалізації, видами продукції, покупцями та замовниками. Щоденне заповнення цих реєстрів дасть змогу здійснювати оперативний контроль за реалізацією продукції, застосуванням цін та їх змінами, надходженням виручки. Для виявлення шляхів вирішення проблем формування виробничої собівартості, обліку готової продукції та її реалізації доцільно розглянути різні точки зору в області бухгалтерського обліку. Одне з актуальних питань обліку виробничих запасів, калькулювання собівартості продукції й пов’язаного з ним ціноутворення – облік і розподіл загальновиробничих витрат. Формування виробничої собівартості продукції в бухгалтерському обліку здійснюється на підставі П(С)БО 16, Інструкції до Плану рахунків та Методичних рекомендацій [47].
Останнім часом ця проблема стала ще більш актуальною, тому що існує протиріччя між Податковим кодексом та П(С)БО. Якщо порівняти склад загальновиробничих витрат згідно з цими двома системами обліку, можна побачити, що існують незначні відмінності між деякими пунктами витрат, які входять до загальновиробничих. Це може викликати труднощі при формуванні собівартості, незважаючи на те, що дотримуючись змін, внесених до Податкового кодексу України, загальновиробничі витрати входять до собівартості виготовленої та реалізованої продукції. Але незважаючи на це, підприємства повинні й надалі надавати детальний зміст змінних та постійних загальновиробничих витрат, щоб полегшити прийняття рішення щодо відображення цих витрат в бухгалтерському та податковому обліку.
На нашу думку, доцільно відбивати інформацію про зміни у формуванні собівартості в бухгалтерському обліку з метою більш точного віднесення витрат до її складу і всебічного контролю за процесом виробництва продукції. Одночасно, з метою підвищення ефективності виробництва підприємства повинні, як і раніше, активно вести управлінський облік. Для цього необхідно насамперед визначити номенклатуру витрат для планування й обліку конкретного цеху, ділянки; розробити методику підрахунку й оцінки залишків незавершеного виробництва, а також порядок визначення результатів господарської діяльності. Удосконалення бухгалтерського обліку собівартості продукції вимагає аналізу альтернативних напрямків облікової політики, обґрунтування оптимальних рішень, що не суперечать міжнародним стандартам. Також існує проблема в обліку готової продукції стосовно плати за отриману продукцію, виконані роботи та надані послуги. Адже майже кожному підприємству доводилося продавати продукцію чи виконану роботу з відстрочкою платежу та доводилося боротися з неплатежами. Підприємству необхідно знати, які юридичні засоби використовувати для отримання своїх грошей, як правильно організувати роботу зі стягнення дебіторської заборгованості [47].
Городиська Х.І. у своїх працях значну увагу приділяє проблемам обліку готової продукції .Вона вважає, що особливу увагу слід приділити можливості автоматизації розрахункових операцій між підприємствами та реалізації готової продукції через Інтернет-мережу. Впровадження в обліковий процес комп'ютерної техніки зумовило заміну паперових носіїв інформації технічними з наданням їм, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, юридичної сили [29].
Використання систем електронного документообігу при реалізації готової продукції спрямоване на спрощення та прискорення документообігу, пришвидшення процедури укладення господарських договорів, оформлення експортно-імпортних операцій, зменшення витрат підприємства. Електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа». Обов'язковим реквізитом для електронного документа, що використовується для ідентифікації підписувача та підписання електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу, є електронний підпис, який є результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, що дають змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписника [29].
Беренда Н.І., що при організації обліку продукції основним моментом є правильна класифікація. Так, на його думку готову продукцію слід групувати за формою, ступенем готовності та технологічною складністю Одним із основних завдань цінового обліку готової продукції є приведення різної продукції промисловості до єдиного виразу: ціновий показник дає можливість зробити підсумок різної продукції як одиничних виробничих одиниць, так і промисловості в цілому. В отриманні єдиного підсумку по різних видах продукції і полягає основне завдання оцінки продукції.
РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ У ПрАТ «ВОСХОД»
2.1 Організаційно-економічна характеристика ПрАТ «Восход»
Приватне Акціонерне Товариство «Восход» розташоване в селі Шулешівка Путивльського району Сумської області. Відстань від нього до районного центру - 18 км , до обласного –120 км , до найближчої залізничної станції в м. Буринь - 40 км . Місцезнаходження господарства в цілому можна охарактеризувати , як економічно не сприятливе , що значно погіршує умови доставки продукції до потенційних ринків збуту і транспортування в господарство матеріальних ресурсів (палива, мінеральних добрив, запасних частин, насіння і т.д.). При цьому досить значні затрати часу і ПММ.
Приватне Акціонерне Товариство «Восход» створене шляхом перетворення орендного сільськогосподарського підприємства «Восход» в процесі приватизації і зареєстроване Путивльською райдержадміністрацією 23 листопада 1995 року.
Розпаювання землі в товаристві відбулося в 1998 році . Загальна площа с.г. угідь - 792,2 га із них:
- рілля 735,5 га
- сіножаті 59.6 га
Середній розмір земельного паю склав - 8,82 умовних кадастрових гектарів . Орендна плата нараховується в господарстві щорічно і складає 1% від вартості земельного паю. Основним економічної діяльності за КВЕД є 01.11.0 - вирощування зернових , технічних та решти культур . Документ , що регламентує діяльність товариства - Статут. ВАТ «Восход» є платником фіксованого с.г. податку з 1 січня 1999року згідно Закону України «Про фіксований с.г. податок»від 17 грудня 1998 року за №320 - XIV.
ПрАТ «Восход» має колективну форму власності, складається з одного підприємства , філії, представництв.
Одним з основних показників характеристики господарства є його спеціалізація , оскільки вона найбільш повно виражає економічний зв’язок підприємства з народним господарством.
У табл. 2.1 відображено обсяг та структуру реалізації продукції у ПрАТ «Восход» за 2013-2014 рр.
Магістр