Облік нарахувань на фонд споживання та утримань із заробітної плати (ID:339981)

Розділ 1. Теоретичні основи та економічний зміст утримань із заробітної плати 1.1. Економічна сутність нарахувань і утримань із заробітної плати У сучасному ринковому середовищі роль заробітної плати все більше зростає, адже з одного боку як основне джерело доходу окремого працівника вона впливає на сукупний дохід населення, а також допомагає формуванню попиту на товари, роботи й послуги. Величина заробітної плати характеризує сукупний добробут населення, а також забезпечує відтворення їх продуктивних сил. З іншого боку заробітна плата є мотиваційним чинником для працівників ефективніше працювати, тим самим підвищуючи темпи економічного розвитку країни. Безперечно сьогодні набуває актуальності питання неналежного рівня оплати праці та механізму її оплати, що впливає на підтримання належних умов праці та підвищення ефективності виробництва. Тож щоб детальніше ознайомитись з цим питанням доцільно дослідити сутність самого поняття “заробітна плата” та проаналізувати думки різних вчених щодо цього. Бухгалтер у відносинах між працівником і роботодавцем виступає податковим агентом та зобов’язаний здійснювати необхідні нарахування податків і зборів із заробітної плати, а також перераховувати їх до державного бюджету відповідно до чинного законодавства. Утримання – це частина нарахованої працівникові відповідно до штатного розкладу та встановлених норм заробітної плати, яку роботодавець не видає працівникові, а згідно з нормами чинного законодавства перераховує відповідним суб’єктам або ж використовує їх для покриття заборгованості працівника перед господарюючим суб’єктом-роботодавцем [22, с.261]. Як підсумок зазначимо, що основним та визначальним елементом роботи підприємства є працівник з його вмінням і кваліфікацією, ставленням до праці, а заробітна плата – це складне економічне явище, що відображає взаємодію інтересів суб’єктів ринкової економіки і є важливим елементом суспільного відтворення та розвитку системи економічних відносин. В умовах транзитивної економіки заробітну плату можна використовувати як чинник стабілізації та економічного зростання шляхом створення мотиваційних стимулів для формування конкурентоспроможного виробництва та підвищення продуктивності та якості праці. Поняття заробітної плати кожна сторона трудового договору розуміє по-своєму. При її визначенні найманий працівник враховує свої потреби і особливості життєвого устрою, а також потреби членів своєї сім’ї, роботодавець керується інтересами виробництва і своїми особистими інтересами. На її основі найманий працівник і роботодавець на ринку праці визначають ціну робочої сили. Утримання із заробітної плати також мають вагоме місце в обліку, оскільки правильність та своєчасність їх нарахування та сплати забезпечує стабільну роботу підприємства та допоможе уникнути штрафів. 1.2. Нормативно-правове регулювання утримань із заробітної плати Як і будь-яка соціально-економічна система, оплата праці у ринкових умовах потребує ефективної організації регулювання і управління. Об’єктом регулювання у системі оплати праці є сукупність відносин, що виникають у суспільстві у зв’язку з реалізацією права людини на працю і винагороду за неї. Суб’єктами організації регулювання оплати праці є: Міжнародна організація праці, органи державної влади та місцевого самоврядування; роботодавці, об’єднання роботодавців або їх представницькі органи; професійні спілки, об’єднання професійних спілок та їх представницькі органи; наймані працівники, громадські організації. Відповідно до кожного рівня регулювання оплати праці виділяють основні нормативні документи, які представлені на рис. 1.1. Окремо зупинимось на державному регулюванні оплати праці, яке є системою визначення правил, процедур, нормативів, норм і гарантій на підставі прийняття певних законодавчих і нормативних актів та контролю за їх дотриманням органами влади. Провідна його мета полягає у створенні необхідних умов для забезпечення виконання заробітною платою всіх притаманних їй основних функцій, а також стримуванні необґрунтованого її зростання, не пов’язаного з обсягами виробництва й реалізацією виробленої продукції.