Зразок роботи
Будь-яка дебіторська заборгованість передбачає отримання грошових коштів або товарів (у випадку бартерної угоди), тому вона визнається активом. Але у випадку, якщо підприємство має достатні підстави припускати, що така заборгованість не буде погашена (наприклад, боржника оголошено банкрутом), така заборгованість повинна бути віднесена на витрати, оскільки вона не може бути визнана активом і відображена в балансі, так як підприємство не отримає в майбутньому економічної вигоди.
З метою оцінки можливих витрат внаслідок безнадійної заборгованості відповідно до принципу обачності, який означає, що активи й доходи не повинні бути завищені, а зобов’язання і витрати – занижені, ПСБО 10 «Дебіторська заборгованість» передбачає нарахування у кінці звітного періоду резерву сумнівних боргів.
Резерв сумнівних боргів – це резерв, який створюється з метою покриття у майбутньому безнадійної дебіторської заборгованості. Він коригує дебіторську заборгованість до її реалізаційної вартості, дозволяє підприємству показати, що відповідна сума не може бути стягнута з дебіторів. Таким чином, в умовах ризику неплатоспроможності покупців, підприємство попереджає виникнення втрат від сумнівної дебіторської заборгованості.
Класифікація дебіторської заборгованості на підприємстві за продукцію, товари, роботи, послуги здійснюється групуванням дебіторської заборгованості за термінами її непогашення із встановленням коефіцієнту сумнівності для кожної групи.
Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством виходячи із фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги за попередні звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності, як правило зростає зі збільшенням термінів погашення дебіторської заборгованості. Величина резервів сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи і коефіцієнту сумнівності відповідної групи.
У процесі господарської діяльності у підприємств виникає необхідність видачі з каси готівки працівникам підприємств під звіт на господарські потреби та відрядження. У цьому випадку виникають розрахункові відносини з підзвітними особами.
Підзвітні особи – це працівники підприємства, які отримали грошові суми в підзвіт для майбутніх витрат згідно з наказом (розпорядженням) керівника підприємства.
Підзвітними особами можуть бути лише працівники підприємства, яким видаються аванси на здійснення витрат, зокрема: на відрядження, наукові експедиції. Через підзвітних осіб може виплачуватися і заробітна плата, якщо в підприємстві за штатним розписом не передбачена посада касира або якщо через віддаленість структурних підрозділів платіжна відомість не може бути повернута довіреною особою в касу центральної бухгалтерії протягом трьох робочих днів, відведених на виплату зарплати готівкою.
На підприємстві повинен бути складений та затверджений наказом керівника список осіб, які мають право одержувати гроші під звіт на господарські потреби. Готівка видається під звіт з каси підприємства з дозволу керівника та головного бухгалтера лише на передбачені цілі та в межах сум, отриманих на вказані потреби з поточного рахунку в установі банку, лише у разі відсутності заборгованості підзвітної особи за раніше отримані аванси.
Магістр