Політика відкритого ринку: практика застосування в зарубіжних країнах та в Україні (ID:1019721)

ВСТУП Важливе місце в регулюванні економічних процесів займає кредитно-грошова або монетарна політика, яка виступає як комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці країни, забезпечення зайнятості населення. Кредитно-грошова політика здійснюється здебільшого особливим органом державного управління — центральним банком. Центральний банк здійснює контроль за грошовою масою і кредитом в економіці. Якщо економічна активність погіршується, центральний банк буде намагатися збільшувати грошову масу і кредит. Але якщо видатки стають загрозливо надлишковими, в результаті чого зростають ціни і з'являється багато вільних робочих місць, тоді він буде робити все можливе, щоб скоротити грошову масу і кредит. Одним із основних монетарних важелів, за допомогою якого центальні банки управляють кількістю грошей в обігу є операції на відкритому ринку. У розвинутих країнах вони вважаються найбільш ефективним інструментом грошово-кредитного регулювання процентних ставок, мають до того ж досить ємний і надійний ринок державних облігацій (США, Великобританія, Канада). Операції на відкритому ринку - купівля або продаж казначейських зобов’язань Національним банком України, а також інших цінних паперів (крім цінних паперів, що підтверджують корпоративні права) та боргових зобов’язань, визначених Правлінням Національного банку. Відкритим вважають ринок, на якому здійснюються операції з купівлі-продажу цінних паперів між особами, що не є первинними кредиторами та позичальниками, і коли кошти внаслідок продажу цінних паперів на такому ринку надходять на користь держателя цінних паперів, а не їх емітента. Відкритий ринок використовується центральними банками для купівлі-продажу, як правило, короткострокових державних цінних паперів з метою регулювання грошової маси. Внаслідок купівлі збільшується вкладення коштів в економіку, внаслідок продажу – зменшується. Використання монетарного важелю як операції на відкритому ринку обумовлюється кількома причинами. По-перше, це найшвидший і легкий шлях вирішення проблеми регулювання кредитних коштів, а отже, темпів розвитку виробництва. Крім того, тут можливий досить точний розрахунок - завжди чітко визначається скільки державних облігацій потрібно продати або, навпаки, скупити. По-друге, використання облікової ставки утруднене, зокрема, тим, що комерційні банки в розвиненій ринковій системі відносно рідко користуються кредитами центрального банку і звичайно саме тому, що вкладають великі кошти в купівлю державних облігацій. Тому найчастіше вона виконує більше інформаційну функцію, ніж стимулюючу, і в країнах з розвиненою ринковою економікою цим інструментом користуються дуже рідко. Ускладнено в цих країнах також і використання норми резервування. Пов'язано це з тим, що кошти, що знаходяться в резерві, не приносять відсотка, по суті, залишаючись мертвим капіталом. І збільшення обсягів такого капіталу небажано ні комерційним банкам, ні суспільству в цілому. В умовах світової фінансової кризи центральні банки країн Європи, США, Японії для мінімізації її впливу активно використовували операції на відкритому ринку, намагаючись збільшити пропозицію грошей. Вони застосовували операції зворотного викупу, прямої купівлі-продажу цінних паперів, випуск боргових сертифікатів, валютні свопи, залучення строкових депозитів. Сутність, схема дії операцій на відкритому ринку. Операції РЕПО Операції на відкритому ринку здійснюються у вигляді купівлі і продажу державних облігацій центральним банком на відкритому ринку, тобто шляхом купівлі і продажу облігацій комерційним банкам і населенню в цілому. Схема дії операцій на відкритому ринку Існують два типи операцій на відкритому ринку: 1. Динамічні операції, які спрямовані на зміну обсягів резервів. Центральний банк продає цінні папери зі свого портфеля, коли є потреба стабілізувати або зменшити масу грошей в обігу, стримати зростання платоспроможності попиту, чим сприяє підвищенню рівня процентної ставки і зменшенню інфляції. 2. Захисні операції, які спрямовані на відшкодування впливу на монетарну базу інших факторів. Тобто в цьому випадку центральний банк купує цінні папери і тим збільшує грошову масу в обігу. Об’єктом операцій на відкритому ринку в основному є цінні папери, які мають високу ліквідність і використовуються згідно з попитом із незначним коливанням ринкової вартості. Переваги операцій на відкритому ринку порівняно з іншими –засобами грошово-кредитної політики: • повний контроль з боку Національного банку над обсягом та часом проведення операцій; • можливість точного визначення обсягу проведення операцій; • легко піддаються коригуванню, якщо Національний банк дійде висновку, що при проведенні грошово-кредитної політики зроблено помилку і пропозиція грошей, наприклад, надто збільшилася внаслідок великого обсягу придбаних Національним банком цінних паперів, тоді можна швидко зреагувати і виконати зворотну дію, тобто продати певну кількість цінних паперів; • можуть застосовуватися оперативно, оскільки Національний банк вирішує ці питання самостійно. Параметри операцій на відкритому ринку: - форма угоди – звичайна купівля чи продаж цінних паперів центральним банком або ж угода на умовах зворотної купівлі цінних паперів; - об’єкт угоди – державні або корпоративні цінні папери; - строковість угоди; - учасники угоди – банківський або небанківський сектор. Операції РЕПО - це фінансова операція, що складається з двох частин. У першій частиш одна сторона продає цінні папери іншій стороні. В той самий час перша сторона бере на себе зобов'язання викупити зазначені цінні папери у визначений термін або на вимогу іншої сторони. Це зобов'язання на зворотну купівлю відповідає зобов'язанню на зворотний продаж, яке бере на себе друга сторона. Зво¬ротна купівля цінних паперів здійснюється за ціною, яка відрізняється від ціни первісного продажу. Різниця між цінами і є тим процентним доходом, який має отримати сторона, що виступає покупцем цінних паперів (продавцем грошових коштів). Операції РЕПО дозволяють центральному банку справляти короткостроковий вплив на кон'юнктуру ринку з подальшим нівелюванням цього впливу через певний проміжок часу. У світовій практиці угоди РЕПО укла¬даються, як правило, на позабіржовому ринку, на короткий проміжок часу і на великі суми, тобто це операції оптового грошового ринку. Окремі пара¬метри операцій РЕПО є стандартизованими. Національний банк України здійснює на відкритому ринку як зви¬чайні операції з цінними паперами, так і операції РЕПО. Згідно з положенням, затвердженим НБУ, операції РЕПО поділяються на три види залежно від терміну дії і порядку визначення процентної ставки: - нічне РЕПО; - відкрите РЕПО; - строкове РЕПО. Політика відкритого ринку широко застосовується в регулятивній діяльності центральних банків. Це найбільш дійовий і гнучкий інструмент грошово-кредитної політики. В Україні досить часто для забезпечення рівноваги на грошово-кредитному ринку та регулювання ліквідності банківської тсистеми проводяться мобілізаційні операції у формі випуску депозитних сертифікатів та операції зворотного репо. Для підтримання ліквідності банківської системи використовується пряме РЕПО. Порівняно з іншими інструментами рефінансування, операції РЕПО активно почали використовуватися для регулювання процентних ставок грошового ринку лише у 2011році. Операції на відкритому ринку за кордоном Існують деякі особливості щодо пріоритетності того чи іншого виду операцій центральних банків. Це залежить від типу фінансової системи країни - орієнтованої на фондовий ринок або банкоцентричної. У країнах, фінансові системи яких орієнтовані на фондовий ринок (США, Канада, Японія, Великобританія), грошово-кредитне регулювання центральними банками здійснюється в основному за допомогою прямих операцій (табл.1). Центральні банки країн із банко-центричним типом фінансової системи (країни єврозони, Ісландія, Норвегія, Швеція, Швейцарія) пропозицію грошей здебільшого регулюють через операції рефінансування банків. Пряма купівля або продаж цінних паперів центробанками цих країн здійснюється дуже рідко, як правило, у надзвичайних ситуаціях. Табл.1 Основні операції центральних банків провідних країн світу при проведенні грошово-кредитної політики Країна Прямі операції Емісія власних цінних паперів РЕПО Ломбардні кредити 1 2 3 4 5 Японія Так Так Так Так Канада Так Ні Так Так Великобританія Так Ні Так Ні США Так Ні Так Ні Країни єврозони Так Так Так Так Ісландія Ні Ні Так Так Норвегія Ні Ні Так Так Швеція Ні Ні Так Так Швейцарія Ні Ні Так Так Данія Ні Так Ні Так Про надання переваги тим чи іншим видам операцій при проведенні грошово-кредитної політики свідчить аналіз структури активів центральних банків. У країнах, фінансові системи яких орієнтовано на фондовий ринок, основну частку активів центробанків становлять боргові цінні папери: у США - 88 %, Канаді - 85, Японії - 60 %. Основна частка активів центральних банків країн із банкоцентричною фінансовою системою - це кредити фінансовим установам: в Ісландії - 83 %, Швеції - 62, Швейцарії - 84, країнах єврозони - 77 %. Має певні особливості й застосування тих чи інших видів цінних паперів в операціях центральних банків при регулюванні пропозиції грошей. В операціях прямої купівлі-продажу цінних паперів центробанки надають перевагу тим із них, які мають вищу ліквідність і характеризуються незначними ризиками. Враховуючи ці критерії, більшість центральних банків зупинила свій вибір на державних цінних паперах. Так, серед боргових ЦП в активах центробанків країн, які, регулюючи пропозицію грошей, використовують пряму купівлю-продаж ЦП, основну частку становлять державні боргові зобов'язання, зокрема у США - це тільки боргові цінні папери уряду. У більшості країн, що розвиваються, на вибір саме державних цінних паперів при здійсненні операцій їх прямої купівлі-продажу впливає ступінь розвинутості фондового ринку. Як правило, ринок корпоративних ЦП цих країн ще недостатньо розвинутий, щоб можна було ефективно проводити грошово-кредитну політику, зокрема він не формує справедливої ціни на акції та облігації. На відміну від операцій прямої купівлі-продажу ЦП, в операціях рефінансування центральні банки поряд із державними широко використовують корпоративні цінні папери (табл.2). Табл. 2 Види цінних паперів, які використовуються в операціях центральних банків провідних країн світу Країни Державні цінні папери Цінні папери урядових агентств Іпотечні цінні папери Цінні папери фінансових інститутів Інші корпоративні цінні папери Іноземні цінні папери Операції РЕПО Країни євро зони Так Так Так Так Так Ні Ісландія Так Так Ні Ні Ні Ні Швеція Так Так Так Ні Ні Ні Швейцарія Так Так Так Ні Ні Так Японія Так Ні Ні Ні Ні Ні Великобританія Так Так Ні Так Ні Так США Так Так Ні Ні Так Ні Застава за ломбардною позикою Країни євро зони Так Так Так Так Так Ні Данія Так Так Так Ні Ні Ні Ісландія Так Так Ні Ні Ні Ні Швеція Так Так Так Так Так Так Швейцарія Так Так Так Так Так Так Японія Так Так Ні Ні Так Так Пряма купівля або продаж Японія Так Ні Ні Ні Ні Ні Великобританія Так Так Ні Так Ні Ні США Так Так Ні Ні Так Ні Це пояснюється тим, що більшість операцій є короткотерміновими - здебільшого на один-два тижні або й на один день (операції овернайт). Проводяться вони з метою зменшення коливання ліквідності та зниження дефіциту грошових коштів при завершенні розрахунків платіжних систем наприкінці кожного робочого дня. На такому короткому часовому проміжку фінансові ризики, навіть в операціях із корпоративними цінними паперами, мінімізуються. Широке використання центробанками країн єврозони, Ісландії, Норвегії, Швеції та Швейцарії в операціях рефінансування корпоративних цінних паперів пояснюється особливістю фондового ринку цих країн. Він в основному представлений облігаціями банків та акціями підприємств. Наприклад, у Німеччині корпорації рідко емітують облігації, їх частка у загальному обсязі боргових зобов'язань є незначною - близько 2 %. Центральні банки країн єврозони використовують корпоративні цінні папери при регулюванні грошово-кредитного ринку тому, що, на відміну від США, мають доступ до ринку ЦП компаній як фінансового, так і нефінансового секторів. Операції на відкритому ринку є найефективнішим і найважливішим знаряддям політики ФРС. Кожні купівля або продаж мають безпосередній вплив на величину резервів у банківській системі, а через них і на економіку в цілому. Купівлі збільшують резерви і полегшують доступність кредиту, бо ФРС платить за цінні папери, кредитуючи резервні рахунки депозитних установ покупців. Коли ФРС скуповує державні цінні папери у банків або інших закладів та осіб, вона платить за них чеком, виписаним на себе. Коли цей чек депонується у банку, то створюються нові резерви, частину яких банк може позичати або інвестувати, збільшуючи тим самим грошову суму.Навпаки, продажі зменшують резерви і утруднюють доступність кредитів, бо Система вилучає частину резервів банків-продавців. Операції бувають двох видів: наступальні та захисні. Наступальні мають на меті збільшення або зменшення величини резервів для полегшення чи ускладнення отримання кредиту, а захисні служать для нейтралізації впливів на резерви з боку інших факторів. Дисконтна ставка. - ставка, яку сплачують депозитні установи за свої позики в резервних банках. Рішення про зміну дисконтної ставки приймає Рада директорів кожного окремого резервного банку, але воно підлягає затвердженню Радою керуючих. Така координація веде до приблизно одночасної зміни дисконтної ставки в усіх резервних банках. Зараз 0,25% Право Ради керуючих змінювати резервні вимоги - змінювати відсоток резервів, які депозитні установи зобов'язані зберігати. Зниження встановленої величини резервів, наприклад, збільшує надлишок резервів і стимулює економічну активність, тоді як підвищення її має зворотний вплив. Як потенційно потужне знаряддя, резервні вимоги рідко змінюються при здійсненні монетарної політики, оскільки зміни їх можуть принести більше шкоди і банківській системі, і ринкам грошей та капіталів, ніж операції на відкритому ринку. Канада – держава з сильною економікою, яка має один із найбільш конкурентоспроможних і стабільних секторів фінансових послуг. Рішення про створення центрального банку було проголошено законом про Банк Канади 1934р. Спочатку він функціонував як приватна корпорація, а вже починаючи з 1938 р. федеральний уряд націоналізував його. З цього часу єдиним власником акціонерного капіталу є Міністерство фінансів. Основною метою грошово-кредитної політики Банку Канади є підтримання стабільності канадського долара, що перш за все передбачає утримування інфляції на низькому рівні. Контроль за інфляційними процесами є пріоритетною ціллю грошово-кредитної політики Канади, оскільки інфляція негативно впливає на всі економічні показники. А забезпечення її на низькому та стабільному рівні стимулює довгострокові інвестиції, що, в свою чергу, сприяє зростанню ВВП, створенню нових робочих місць та загальному підвищенню рівня життя населення. Головним інструментом грошово-кредитної політики центрального банку Канади є зміна орієнтиру ставки овернайт – середньої ставки, яку він бажає бачити на ринку, де основні фінансові інститути й великі корпорації позичають одне одному кошти на дуже короткий строк. Зміни цього орієнтиру впливають як на обмінний курс канадського долара, так і на інші процентні ставки, рівень яких визначається монетарними умовами функціонування канадської економіки. Особливості операцій відкритого ринку в Україні В Україні ринок державних цінних паперів функціонує з 10 березня 1995 року у вигляді облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), які випускаються у дисконтній формі номінальною вартістю 100 гривень на визначений емітентом термін у вигляді записів на рахунках в системі електронного обігу цінних паперів. Емітентом є Міністерство фінансів України, також воно встановлює цінові умови придбання державних боргових зобов’язань. НБУ виконує функції генерального агента МФУ щодо облігацій внутрішньої дер¬жавної позики обслуговування, розміщення облігацій внутрішньої державної позики та проведення платежів за ними. Учасниками ринку державних цінних паперів, крім МФУ та НБУ, можуть бути комерційні банки, юридичні та фізичні особи, що є клієнтами комерційних банків, нерезиденти та організаційно оформ¬лені торгівельні системи. Випуск облігацій внутрішньої державної позики здійснюється на пред’явника у формі, визначеній в умовах випуску, які вста¬новлюються постановами Кабінету Міністрів України. Згідно з ними, за дорученням Кабінету Міністрів України, МФУ здійснює випуск облігацій внутрішньої державної позики, а також виконує обов’язки гаранта вчасної сплати доходу та погашення їх. До функцій НБУ на ринку облігацій внутрішньої державної позики відносяться: - виконання операцій з обслуговування державного боргу, пов’язаних з розміщенням облігацій внутрішньої державної позики, погашенням їх та виплатою доходу за ними; - здійснення депозитарної діяльності з облігацій внутрішньої державної позики, включно з обслуговуванням операцій МФУ з ними; - проведення операцій на відкритому ринку з купівлі про¬дажу облігацій внутрішньої державної позики з метою регулювання обсягу грошової маси, що перебуває в обігу;