Сутність, призначення та вили фінансового посередництва (ID:1273359)

Становлення фондового ринку України - це тривалий і складний процес, який розпочався з проголошенням незалежності і триває досі, супроводжуючись численними трансформаціями та викликами, що відображають загальний економічний і політичний розвиток країни. Історія його формування бере свій початок у 1991 році, коли був прийнятий Закон України «Про цінні папери та фондову біржу», що заклало перші інституційні основи для його появи. Вже у 1991 році було засновано Українську фондову біржу, а перші торговці цінними паперами з'явилися у 1992–1993 роках. Цей початковий етап характеризувався формуванням базової інфраструктури та нормативно-правової бази, необхідної для функціонування ринку цінних паперів. Початок становлення повноцінного ринку цінних паперів відбувався у першій половині 1990-х років, коли було сформовано ключові інститути: з’явилися перші фондові біржі, незалежні реєстратори, брокерські компанії, а також була розроблена базова нормативно-правова база. Прийняття Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» стало важливою віхою у формуванні системи державного регулювання та визначенні основних принципів функціонування ринку. Проте реальний розвиток біржової торгівлі був обмежений через низьку активність емітентів, недовіру населення до інститутів ринку та відсутність значних внутрішніх інвестиційних ресурсів [11, с. 528]. У другій половині 1990-х років фондовий ринок України почав структуризуватися. Зростала кількість акціонерних товариств, що були створені внаслідок масової приватизації, хоча більшість із них не використовувала цінні папери для залучення капіталу. У цей час сформувалася система державного нагляду за ринком, виникли перші інфраструктурні елементи - депозитарій, клірингові установи, професійні учасники інвестиційного бізнесу. Проте інституційна слабкість і недостатній рівень економічної стабільності стримували активний розвиток біржової торгівлі, а обсяг операцій залишався низьким. На початку 2000-х років український фондовий ринок увійшов у фазу поступового зростання. Покращення макроекономічної ситуації, зростання ВВП та розвиток банківської системи сприяли підвищенню інтересу до біржових інструментів. Зростали обсяги торгівлі акціями та облігаціями, почали формуватися перші інституційні інвестори, зокрема недержавні пенсійні фонди та інвестиційні фонди. Паралельно відбувалося вдосконалення законодавства, гармонізація норм із міжнародними стандартами та розвиток електронних систем торгівлі. У цей період український ринок почали розглядати як потенційно перспективний напрям для іноземних інвестицій, хоча структурні проблеми — непрозорість корпоративного управління та недостатній захист прав акціонерів — залишалися значними [12]. Стрімке зростання фондового ринку тривало до світової фінансової кризи 2008 року, яка стала серйозним випробуванням для всієї фінансової системи. Падіння індексів, відтік іноземного капіталу, різке зменшення ліквідності та банкрутство окремих фінансових установ призвели до істотного скорочення обсягів торгівлі. Цей період оголив незрілість українського ринку, особливо його залежність від зовнішніх інвесторів та низьку диверсифікованість фінансових інструментів. Водночас саме подолання наслідків кризи стимулювало подальшу модернізацію ринкової інфраструктури та посилило увагу держави до регулювання діяльності фінансових установ. Нова хвиля реформування почалася після 2014 року. Геополітичні зміни, економічні труднощі та курс на європейську інтеграцію визначили потребу в глибокому оновленні фінансового сектору. Створення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, зміцнення системи фінансового моніторингу, запровадження міжнародних стандартів корпоративного управління та вдосконалення законодавства стали ключовими елементами цієї реформи. Особливу увагу почали приділяти прозорості ринку, захисту інвесторів та розвитку електронних сервісів. Проте навіть за умов модернізації активність ринку залишалася низькою через економічну нестабільність, зниження довіри з боку інвесторів та обмеженість внутрішніх фінансових ресурсів. Повномасштабна війна, що розпочалася у 2022 році, стала новим серйозним викликом для фондового ринку України. Більшість інвестиційних процесів була заморожена, пріоритет державної політики змістився на стабілізацію економіки, а іноземні інвестори скоротили свою присутність.